Вуглехідець і "морж" Богдан Дикий відроджує заняття спортом на льоду в місті на Латорицею
Автор: Юрій Лівак
Дата: 03/02/13 13:49
Ті, хто активно цікавиться закарпатськими новинами, нині знають Богдана Дикого, насамперед, як вуглехідця. Він пропагує таке незвичне заняття по всій області і знайшов уже чимало прихильників, але, як виявилося, колись пан Богдан всерйоз займався хокеєм, був тренером у Мукачеві та грав сам.
Дійсно, віднедавна в Мукачеві знову почали грати в хокей, – підтвердив «Замку» Богдан Дикий у телефонній розмові. Втім, він не поспішає говорити про відродження. Каже, мовляв, зо два тижні тому розпочали тренуватися на місцевому катку на «Авангарді». Ще влітку ганяли шайбу на роликових ковзанах, а на змагання навіть приїжджали кияни.
Колись, згадує наш співрозмовник, хокей у Мукачеві був дійсно на непоганому рівні. У 70-80-х роках ним займалося багато мукачівців, проводився чемпіонат міста. Сам Богдан Дикий тренував хокеїстів близько 15 років. Усе завершилося наприкінці 80-х, коли, як каже тренер, уже відчувалося, що країна невдовзі розвалиться, й комсомольці почали більше цікавитися пиятикою, а не спортом. Десь із того часу хокей у Мукачеві й закінчився.
Стимулом до відродження ігор став приклад Ужгорода, де кілька років тому розпочали знову грати в хокей. Пан Богдан зібрав колишніх хокеїстів Мукачева, й вони разом відновили тренування.
«Це не якась велика ідея, – пояснює він. – Я просто хочу, аби ми знову грали. Адже все життя каталися на ковзанах, тож прагнемо робити це надалі. Побачивши, що в Ужгороді відродили гру в хокей, вирішили й собі це зробити...»
Наразі в Мукачеві тренуються ветерани та молоді хлопці 20-25 років. А нещодавно Богдан Дикий провів перше заняття з хлопчиками 7-8 років. Починати довелося з азів – ставити вихованців на ковзани. Про шайбу, ключку, амуніцію говорити поки що не доводиться – треба бодай побачити, чи зацікавляться діти цим видом спорту. Влітку перейдуть на ролики.
Дітей приводять самі батьки. Один хлопчик прийшов зі своїм дідом, який колись грав у хокей, мріяв, що цим видом спорту займатиметься й син, але не пощастило – не було де і з ким тренуватися, тож тепер сподівається, що хоча б онук таки зможе грати в популярну гру.
Тому і в майбутнє спорту в Мукачеві тренер не поспішає заглядати. «Та які плани? Плани – аероплани!» – каже він. – Час покаже. Буде нагода, то гратимемо на чемпіонаті області, в інших турнірах.
Наразі хокей у Мукачеві розвивається суто на ентузіазмі. Богдан Дикий каже, що спонсори знайшлися, дали грошей на придбання деякого екіпірування, але якщо батьки захочуть, аби їхні діти займалися серйозніше, то все необхідне будуть змушені купляти самі. У цьому немає нічого надзвичайного, – вважає тренер. У всьому світі такими питаннями займаються саме батьки. Що ж до спонсорів, то їхніх імен пан Богдан називати не захотів – мовляв, самі благодійники не хочуть, щоб їхні прізвища були на слуху.
Мукачівські хокеїсти платять і за каток. Півторагодинне тренування обходиться у 500 гривень, тож щотижня скидаються грошима, аби позайматися.
«Я колись і в футбол грав, – згадує Богдан Дикий. – Однак тепер його не дуже люблю, бо гравці матюкаються на полі». На запитання, невже хокеїстам така лексика не притаманна, запевнив, що під його керівництвом довго матюкатися не стануть, бо він умить таке припинить.
Нині в Україні є один хокейний клуб на доволі серйозному рівні – ХК «Донбас», який виступає в Континентальній хокейній лізі – відкритому чемпіонаті Росії. Наразі він посідає 10 місце у конференції «Захід» регулярного чемпіонату. Втім, Богдан Дикий не вважає, що цей клуб може стати прикладом для дітей. «Це – не український хокей, – стверджує він. – Це просто забавка купки донецьких багатіїв, яким закортіло погратися. Ну виграють вони якісь трофеї – яка Україні з того користь? Накупили іноземних гравців, які не мають жодного відношення до нашої держави. Діють так само, як і донецький «Шахтар».
Справжній вітчизняний хокей тренер бачить у чемпіонаті України. «Потрібно розвивати вітчизняний хокей, відкривати академії. Такі колись не хокейні країни, як Італія, Іспанія, Великобританія, свого часу створили хокейні школи й академії і вже нині почали демонструвати результат. Під час локауту в НХЛ до збірної України приїхали наші хлопці, і команда змогла непогано виступити. Це свідчить про те, що український хокей має потенціал, просто його треба розвивати».
Утім, Богдан Дикий не вірить, що нинішня українська влада займатиметься таким питанням. «Вони до людей байдуже ставляться, не те що до спорту», – вважає він.
«Та, на щастя, – продовжує, – не вся влада в нас донецька. Тому сподіваюся, що тут, на місці, керівництво зверне на нас увагу і допоможе розвитку хокею в Мукачеві».
Юрій Лівак ("Старий Замок "Паланок"/Закарпаття онлайн, 03.02.2013)
Дійсно, віднедавна в Мукачеві знову почали грати в хокей, – підтвердив «Замку» Богдан Дикий у телефонній розмові. Втім, він не поспішає говорити про відродження. Каже, мовляв, зо два тижні тому розпочали тренуватися на місцевому катку на «Авангарді». Ще влітку ганяли шайбу на роликових ковзанах, а на змагання навіть приїжджали кияни.
Колись, згадує наш співрозмовник, хокей у Мукачеві був дійсно на непоганому рівні. У 70-80-х роках ним займалося багато мукачівців, проводився чемпіонат міста. Сам Богдан Дикий тренував хокеїстів близько 15 років. Усе завершилося наприкінці 80-х, коли, як каже тренер, уже відчувалося, що країна невдовзі розвалиться, й комсомольці почали більше цікавитися пиятикою, а не спортом. Десь із того часу хокей у Мукачеві й закінчився.
Стимулом до відродження ігор став приклад Ужгорода, де кілька років тому розпочали знову грати в хокей. Пан Богдан зібрав колишніх хокеїстів Мукачева, й вони разом відновили тренування.
«Це не якась велика ідея, – пояснює він. – Я просто хочу, аби ми знову грали. Адже все життя каталися на ковзанах, тож прагнемо робити це надалі. Побачивши, що в Ужгороді відродили гру в хокей, вирішили й собі це зробити...»
Наразі в Мукачеві тренуються ветерани та молоді хлопці 20-25 років. А нещодавно Богдан Дикий провів перше заняття з хлопчиками 7-8 років. Починати довелося з азів – ставити вихованців на ковзани. Про шайбу, ключку, амуніцію говорити поки що не доводиться – треба бодай побачити, чи зацікавляться діти цим видом спорту. Влітку перейдуть на ролики.
Дітей приводять самі батьки. Один хлопчик прийшов зі своїм дідом, який колись грав у хокей, мріяв, що цим видом спорту займатиметься й син, але не пощастило – не було де і з ким тренуватися, тож тепер сподівається, що хоча б онук таки зможе грати в популярну гру.
Тому і в майбутнє спорту в Мукачеві тренер не поспішає заглядати. «Та які плани? Плани – аероплани!» – каже він. – Час покаже. Буде нагода, то гратимемо на чемпіонаті області, в інших турнірах.
Наразі хокей у Мукачеві розвивається суто на ентузіазмі. Богдан Дикий каже, що спонсори знайшлися, дали грошей на придбання деякого екіпірування, але якщо батьки захочуть, аби їхні діти займалися серйозніше, то все необхідне будуть змушені купляти самі. У цьому немає нічого надзвичайного, – вважає тренер. У всьому світі такими питаннями займаються саме батьки. Що ж до спонсорів, то їхніх імен пан Богдан називати не захотів – мовляв, самі благодійники не хочуть, щоб їхні прізвища були на слуху.
Мукачівські хокеїсти платять і за каток. Півторагодинне тренування обходиться у 500 гривень, тож щотижня скидаються грошима, аби позайматися.
«Я колись і в футбол грав, – згадує Богдан Дикий. – Однак тепер його не дуже люблю, бо гравці матюкаються на полі». На запитання, невже хокеїстам така лексика не притаманна, запевнив, що під його керівництвом довго матюкатися не стануть, бо він умить таке припинить.
Нині в Україні є один хокейний клуб на доволі серйозному рівні – ХК «Донбас», який виступає в Континентальній хокейній лізі – відкритому чемпіонаті Росії. Наразі він посідає 10 місце у конференції «Захід» регулярного чемпіонату. Втім, Богдан Дикий не вважає, що цей клуб може стати прикладом для дітей. «Це – не український хокей, – стверджує він. – Це просто забавка купки донецьких багатіїв, яким закортіло погратися. Ну виграють вони якісь трофеї – яка Україні з того користь? Накупили іноземних гравців, які не мають жодного відношення до нашої держави. Діють так само, як і донецький «Шахтар».
Справжній вітчизняний хокей тренер бачить у чемпіонаті України. «Потрібно розвивати вітчизняний хокей, відкривати академії. Такі колись не хокейні країни, як Італія, Іспанія, Великобританія, свого часу створили хокейні школи й академії і вже нині почали демонструвати результат. Під час локауту в НХЛ до збірної України приїхали наші хлопці, і команда змогла непогано виступити. Це свідчить про те, що український хокей має потенціал, просто його треба розвивати».
Утім, Богдан Дикий не вірить, що нинішня українська влада займатиметься таким питанням. «Вони до людей байдуже ставляться, не те що до спорту», – вважає він.
«Та, на щастя, – продовжує, – не вся влада в нас донецька. Тому сподіваюся, що тут, на місці, керівництво зверне на нас увагу і допоможе розвитку хокею в Мукачеві».
Юрій Лівак ("Старий Замок "Паланок"/Закарпаття онлайн, 03.02.2013)
Теги: мукачево
Богдан, ты Мужик! Уважаю, и надеюсь, что хоть один вид спорта в Украине будет развиваться не только в Донецке и Донецкой области! Хоть бы у нас в Житомире кто-то такой нашелся... жаль, что по ходу не найдется, у нас всем правят ворюги типа Сацюка, Бакая и иже с ними, бизнесменам на простой народ чихать, а простые люди уже разочаровались в том, что они смогут на что-то повлиять
Но ничего, когда-нить и у нас праздник наступит! С уважением, Димитрий, Житомир.
З.Ы. А про "украинские" команды золотые слова! Уже надоело смотреть хоккей, футбол и пр. виды спорта с командами, в которых 90% игроков - иностранцы из дальнего зарубежья... жаль, что это мнение так и останется гласом вопиющего в пустыне...
А я бы подождал с восхищенными откликами! Таких развивателей навалом было в разных областях (от Калуша до Севастополя), а по факту оказывалось что все они жаждали осваивания бюджета. Единственное исключение из правил - это Херсон, где человек и без бюджета старался что-то делать, а с бюджетом только лучше стало!
Остается только ждать, когда он про хоккей на гос. уровне вспомнит. 
Кстати про Житомир. У вас тоже есть "любитель хоккея". В прошлую предвыборную компанию он даже Христича с Годынюком привозил:
Ну и отсюда вопрос: насколько я помню, у вас на месте катка в ФОКе супермаркет открыли. Где был г-н Зубко когда это происходило? А сейчас он вообще нардепом стал!
Ну и про "украинские" команды не совсем согласен. Интернационализация клубов - это современные реалии. По всему миру так. Просто все должно в комплексе. И этот Богдан как-то забыл что при Донбассе есть Академия...
Ну может быть... просто как мне кажется, этот человек хоть что-то делает... А насчет "украинских" команд уже не соглашусь с Вами... может и реалии, но сравните сколько в Динамо Рига, например, "своих" (латышей) играет, и сколько в Донбассе украинцев... вывод напрашивается сам собой...
Насчет ФОКа - не напоминайте про этот бардак, пожалуйста, и так больно... а насчет Зубко я и так уже повторял - у нас все, кого мы выбрали, потом оказывались обычными воришками и проходимцами... я даж на выборы не ходил в том году - смысла не было ходить, по понятным причинам...
Вот, насчет интернационализации клубов, чтобы не быть голословным (можете проверить по Википедии)
Динамо Рига - 20 латышей, один швед, два канадца
Айсберн Берлин (самая сильная команда Германии) - 16 немцев, 4 канадца, 2 американца и датчанин
Ганновер Скорпионс (любимая команда из иностранных, кандидат на вступление в КХЛ) - 14 немцев, 4 канадца, 2 русских, 2 словака, датчанин и латыш
Давос (один из лучших клубов Швейцарии) - 24 швейцарца, 3 чеха и финн
Комета Брно (клуб из Чехии) - там тож одни чехи, есть только 4 словака
И для сравнения, "наш" Донбасс - аж 6 (!) украинцев, 11 русских, есть еще куча чехов, словаков, финнов и прочих - пересчитывать было влом...
Итог: да, в какой-то мере интернационализация существует, но в большинстве клубов Европы большая часть игроков - свои, из страны, представляющей клуб... В Донбассе же в основном - иностранцы, и притом если посмотреть, они на главных ролях в клубе (вратарь, насколько помню - словак, иногда его заменяет швед и т.д...) Выводы делайте сами...
З.Ы. Перечислил клубы, какие на вскидку знал... может у вас есть какие-то другие данные, приведите...
Ну так это - объективная реальность: в Украине просто нет игроков соответсвующих уровню КХЛ (да что там КХЛ, если большинство играющих в ПХЛ с трудом соответсвуют даже уровню такой лиги). Сомневаюсь что если Донбасс состоял из одних украинцев, то кому-то такая команда была бы интересна в плане хоккея
А латышей не только в Динамо навалом, их полно и в других клубах России и Чехии. Потому что они несмотря на кучу экономических и других проблем как-то воспитанием смены занимались, а не как деятели ФХУ считали что на их век хватит, а после них хоть потоп. Но не хватило... Обидно даже не то, что на данный момент никого нет, а то что и сейчас про будущее никто не думает, все распилом бабла занимаются... 
Вот теперь соглашусь! Вообще живу в Украине и поражаюсь... вроде есть все условия для процветания... Среди стран Европы Украина по площади самая большая, по населению - наравне с Англией, Францией, Италией и Испанией, только Германия чуток больше... В Украине немало залежей полезных ископаемых (у нас Житомирскую область вообще называют Украинским Уралом:)) Даже с туристической точки зрения наша страна очень интересна... И при этом всем мы живем в нищете и полной жэ на задворках цивилизации... Жаль, очень жаль, что нам так не везет с правителями, которым лишь бы денег нагрести...
А мне, как жителю самого отсталого города Украины тем более обидно за мою землю... На последнем КК в Донецке только один лишь Донбасс представлял город, больший по населению чем Житомир, а город Жлобин (из которого Металлург), вообще по населению годится в райцентры нашей области... вот и думай как так... в этих провинциальных городках нашли деньги для содержания нормальной хоккейной команды, а у нас, в большом и богатом на историю, в том числе спортивную, городе, на хоккей всем наплевать в ближайшие лет 50 - пока Житомир де-юре и де-факто не станет спальным районом Киева...
Всього : 6, на сторінці: 6