Історія релокованого до Вінниці спортклубу «Харківські Берсерки»
Автор: Руслана Сивак
Дата: 20/10/23 13:28
 
П. Легачов (Фото: ФХУ)
Війна в Україні докорінно змінила життя багатьох українців. Чимало з нас мусили виїжджати закордон, покинути рідні домівки та переїхати в інше місто. Так сталося з хокейним клубом «Харківські Берсерки», які всією командою переїхали з Харкова до Вінниці. Тренери та хокеїсти бачили на власні очі обстріли рідного міста, деякі жили у бункері, а хтось надовго покинув рідний дім. I-vin.info поспілкувався з головним тренером команди «Харківські Берсерки» Павлом Легачовим та дізнався, з якими викликами стикнулася команда під час переїзду у Вінницю.

Хокейний клуб «Харківські Берсерки» заснували у 2021 році. Тоді команда перебралася з Києва до Харкова. За словами тренера, все починалося з аматорського хокею. В Україні є професійний спорт та аматорський. Простими словами аматорський спорт – коли професійний гравець закінчує свою кар’єру, потім грає для свого задоволення. У Києві команда грала в аматорський хокей. Коли переїхали до Харкова, у команді було 20-25 гравців.

«У 2021 році був наш перший сезон у професійній лізі. Тоді вона називалась УХЛ. Наша задача була потрапити до плей-офф. В принципі, ми її виконували, але потім почалася війна. Перший чемпіонат, в якому брали участь, не був закінчений. Судді змагань надавали місця за набраними очками. Федерація з хокею вирішила присвоїти місця за набраними очками без плей-офф. Нам до перших нагород не вистачило два чи три очки», - каже Павло Легачов.

Окрім тренерства, Павло працює у Федерації хокею. А 23 лютого 2022 року у Харкові запустили новий проєкт – Перша ліга.

«Тоді ми грали матч-відкриття, який розпочався о 21:00. Я був ще на льоду, грав у команді, ми вигравали перші матчі. Тоді з командою жили у готелі. Повернулися дуже пізно, приблизно о 0:00. А поки лягли спати, ще деякий час минув. Прокинулися від звуків вибухів. Я відкрив вікно і побачив ракети, спалахи вибухів. Зрозуміли, почалася війна… Ми з тренерами швидко підняли всю команду. І частину я вивіз до Києва. А іншу половину команди один з тренерів прихистив у себе вдома. Вони жили в його бункері у Харкові», - пригадує пан Павло.

Після цього у Федерації хокею почали новий проєкт – евакуація дітей закордон. Особисто Павло Легачов займався евакуацією до Румунії. Колись він мав нагоду грати у цій країні, тому і має знайомих, які домовилися з місцевою владою про прихисток українських дітей.

«У Румунії перебувало близько 100 дітей, які продовжували грати в хокей. І ще приблизно 50 їхніх батьків. Допоміг мій знайомий, українець, який тривалий час живе, грає, тренує у Румунії. Дітей розселили у двох містах: Бирладь та Брашов. В одному місті 60 людей, а в другому – 90», - каже тренер.

Деякі з них вже приїхали в Україну, а хтось планує невдовзі повернутися. У травні 2022 року хокейний клуб «Харківські Берсерки» переїхали з Києва до Кам’янця-Подільського. Там місцева влада допомогла з проживанням, харчуванням. Були всі умови для спортсменів, але не було найголовнішого для хокеїстів – льоду. Тому тренер Павло Легачов почав шукати інші можливі міста для базування команди. За його словами, мав 2 варіанти: Калуш і Вінниця. Саме у цих містах наявна льодова арена.

«Приблизно 20 липня 2022 року ми переїхали з командою до Вінниці. Адміністрація Вінницької області допомогла нам з проживанням. На перших порах ми жили в пансіонаті-школі для слабозорих в Агрономічному. Діти мали безкоштовне харчування по одній програмі. Жили теж безкоштовно. Завдяки Федерації хокею запустили льодову арену тут, у Вінниці. Дорослі та діти тренувалися на цій арені все літо», - розповідає головний тренер.

Отож, минулий рік видався для команди доволі важким не тільки через переїзди, а і через заборону проводити матчі у Вінниці. Тому «Харківські Берсерки» все літо тренувалися на вінницькому льоду, а потім виїжджали на ігри до інших міст України. Так як хокейний клуб є приватним, тренери постійно шукали інвесторів і займалися на приватній арені. За словами Павла Легачова, у Харкові одна з найбільших льодових арен в Україні. На жаль, туди були прильоти, проте з комплексом все добре. Запускати її не планують, адже немає вагомої причини. До того ж це дуже дорого.

«У Харкові є дві державних арени. В одну з них теж було влучання, тому вони обидві законсервовані. В одній з них діяла дитяча юнацька школа. І мені дуже незрозуміло, чому в цій школі на початку війни не зробили жодного кроку, щоб зберегти хокей, тренерів, дітей. Там вирішили просто нічого не робити. Зараз ми знаходимося у Вінниці. Перевезли усіх охочих грати в хокей дітей сюди. І цього року будемо виступати з дитячою командою на чемпіонаті України 2009-2010 року. Також виступаємо й дорослою командою», - каже Павло Легачов.

Наразі хокейний клуб налаштований залишатися у Вінниці мінімум на 3-5 років. Головний тренер також роздумує над тим, аби в майбутньому зробити команду, яка представлятиме на змаганнях Вінницю та нашу область. У складі «Харківських Берсерків» вже є вінничани, які грають у матчах. Окрім цього, команду у Вінниці активно підтримують місцеві підприємці.

«Жодної функції ми не отримуємо безкоштовно. Тут живе 45 людей і їхні батьки. Це гравці дитячої команди і дорослої. Наразі підтримка є тільки від приватного бізнесу. Наприклад, власник супермаркету «Грош» допомагає нам з комплексним харчуванням. Також допомогли власник ТРЦ «Поділля Сіті» та «Анастасія». Завдяки таким людям, які з початку війни допомагають армії і людям, тримається вся країна», - зауважує тренер.

Головне для Павла Легачова, аби влада на різних рівнях звернула увагу на хокей. У Вінниці він хоче відкрити місцеву дитячу команду. Для цього веде перемовини з місцевою владою, аби перебазуватися та частково фінансуватися з бюджету. Наразі у дорослому складі команди є гравці з Києва, Харкова та Вінниці.

«Ми зробили усе, аби склад команди був молодий. Хотіли зробити колектив приблизного одного віку. Команда «виховуватиметься» в цьому складі 3-5 років, протягом яких ми плануємо продовжувати перебувати у Вінниці. Загалом середній вік команди 17-22 роки, є два гравці за 30 років. Хочемо популяризувати хокей у Вінниці», - каже Павло Легачов.

Наразі у нашому місті вони реалізовували різні проєкти. Проводили тренування-катання для дітей з інвалідністю, зустрічі з спортсменами з інших видів спорту. Як зазначає тренер, довелося дуже багато попрацювати, аби привезти на Вінниччину професійний хокей. Цей вид спорту малорозвинений. Проте зараз Павло Легачов має багато ідей, як популяризувати хокей у Вінниці.

«Ми намагаємось рухатися у ритмі міста. Нам шкода, що зараз міністерство не дозволяє матчі з глядачами, адже це важливо для спортсменів. Між тим, концерти проводяться у містах. У нашої команди не стоїть завдання перемогти. Нам важливо зберегти хокей, команду, розвивати цей вид спорту. Можливо, наша команда немає гучних перемог і досягнень, але деякі наші хлопці за 2-3 роки зробили величезні кроки вперед», - зауважує пан Павло.

Руслана Сивак (i-vin.info, 19.10.2023)
 
1.   Андрій Ігорович   22/10/23 19:49    

Проиграть трезубу, это именно о развитии хоккея))


2.   Ilya   23/10/23 20:45    

Ну как бы у трезуба как конь из поговрки что "борозды не испортит, да и глубоко не вспашет". Правда и легаческие далеко не уедут... Печально на все эти игры смотреть. Остается надеяться что хоть за границей что-то приличное осталось... Больно вспомоминать что видел когда-то своими глазами ках НХЛ-овцев под орех раскатывали! Я не брежу! Я реально это помню! 2005 год!


Всього : 2, на сторінці: 2

 

* Ваш коментар буде доступний для редагування протягом 10 хвилин
Сторінка створена за 0.015 секунди