Дмитро Христич — чемпіон світу з хокею, провів більше 800 матчів у НХЛ. Зіграти таку кількість поєдинків у найсильнішій лізі світу — треба дуже постаратися. Таке досягнення з українців поки ніхто не побив і, в принципі, не зрозуміло чи поб'є колись. Нещодавно Христича призначили на посаду головного тренера збірної України.
— Ви багато провели часу там, в Америці. Але якщо брати Україну. В одному зі своїх недавніх інтерв'ю ви говорили, що чути російську мову в Києві, коли ви були дитиною — було шоком. Зараз під час війни таке явище — шок?
— Ні! І я, і інші покоління виростали і знали як українську, так і російську мови. Було шоком, якби не чув українську. Я виріс на російській мові, але українська була у мене завжди. Але тоді всюди була і російська. Українська була з бабусею в селі, на уроках української мови і трішки по телебаченню. Ми жили і не задумувалися, якою мовою звучить телевізор.
— Якось ви казали, що хотіли достукатися до відомого російського хокеїста Андрія Ніколішина. Але він зіграв у підтримку поранених росіян у війні з Україною. І ви вже не захотіли з ним спілкуватися. Як вважаєте, донести росіянам свою думку українцю зараз можливо? Чи це просто об стіну головою?
— Люди, які живуть на території Росії, і навіть, якщо не слухають російську пропаганду по телебаченню, то все одно вони у тій атмосфері. Там вже замість них вибрали їхню думку. Ті люди, які за кордоном — вони бачать дві сторони медалі. Але навіть таким людям важко усвідомити об'єктивні речі. Якщо люди приїжджають в Україну і бачать все на свої очі, то тоді може все змінитися. Всі дивляться на російських полонених і як вони розказуються куди їх посилали і куди вони прийшли. А людей, яких це не стосується і вони живуть під впливом пропаганди і вже нав’язали їм потрібну думку — тяжко змінити.
— У Росії пропаганда шалена. Але пропаганда є і в Україні. Хоча вона зовсім не така і не несе таких наслідків.
— Так, і вона діє. Але я не можу ніяк порівняти ці пропаганди. Як можна виправдовувати агресію, бо як вони кажуть: це потрібне було рішення. Як може бути агресія потрібним рішенням? Така ж ситуація з Ізраїлем і сектором Гази. Кажуть, що Ізраїль багато руйнує у секторі Гази. А хто відповідальний за початок таких наслідків? Хто все почав? Ось і не треба було нічого такого починати. Треба розмовляти і домовлятися через дипломатію. Тож пропаганда в Україні яка? Що треба захищати свою Батьківщину. Ну це не погана пропаганда і не погані слова. Це, навпаки, підтримує. Звичайно, всі українці хочуть вільного життя від Росії. І всі дивляться у сторону Європи, у сторону Заходу.
— Що найбільше вразило вас із вчинків знайомих російських хокеїстів?
— Ні, нічого такого немає. Якщо і були чи є російські хокеїсти, які проживають за кордоном, то ми не розмовляємо на цю тему. І якщо ми спілкуємося, то тільки на тему, яка нас цікавить в даний час.
— Де зараз Руслан Федотенко і Олексій Понікаровський — наші зірки НХЛ? З початку повномасштабного вторгнення від них, здається, не було ніяких заяв?
— Я теж не знаю. Я не знаю де Понікаровський, а Руслан в Америці. Не спілкуюся з ними. Немає ніяких контактів, вони і трохи молодші за мене. Я з ними знайомий дуже мало, тому і не чув нічого.
— Насправді, війна з Росією почалася у 2014 році. Але українські клуби продовжували запрошувати росіян. Виходить, ми такі самі як і росіяни, які кричать про «спорт поза політикою»?
— Ну з 2014-го року так і здавалося, так, мабуть, і було. Всі країни поїхали на Олімпіаду в Росію. Але, як ми вчили по історії, коли Олімпіада була, то всі війни зупинялися. Як і Росія повномасштабне вторгнення називає «СВО». Так і тоді так називали [АТО] і не вважали, що це війна. Люди якось прислухалися до цього і вірили. Воно не так тоді було. Так, були військові дії на сході нашої країни, але офіційно ніхто ж війною це не називав. Життя продовжувалося як в Україні, так і за її межами. Було таке враження і так хотілося, що ніби спорт поза політикою. Але коли відбулося повномасштабне вторгнення у 2022-му році, то весь світ сприйняв це як російську агресію. І заборонили виступати на міжнародній арені не тільки в хокеї, а й у футболі та в інших видах спорту. Тож перемішалися політика і спорт.
— Тобто до 2022 року притримувалися думки «спорт поза політикою» і вірили фейкам росіян?
— Не знаю хто вірив, а хто не вірив. Я не вірив. Можливо, і спортсмени тоді таке казали, і потрібно було з цим щось робити раніше. Я притримуюсь такої думки: якщо Росія — країна-агресорка, то всі спортсмени відповідальні за дії своєї країни. За дії своїх керівників.
— В нещодавньому списку міністерства спорту було чимало хокеїстів, які не повернулися в Україну. Чи на контакті ви з ними, як взагалі відноситеся до подібного списку?
— Україна на чолі з президентом вважають, що всі люди мають робити свої справи. Хокеїсти, як і інші спортсмени, грали і до повномасштабного вторгнення за кордоном. Я не знаю, як треба робити. Маємо, що маємо. Притримуємося думки, що кожен має займатися своєю справою. Якщо міністерство має справу писати такі списки — хай пише. Якщо хтось має справу розмовляти про ці списки — хай розмовляє. А хто перебирається в такий час до Росії - їх називають втікачами і зрадниками. А ті, які були за кордоном і мають намір залишатися там, і працювати та не забувати про Україну — то вони вибрали цей шлях. Можливо, він і не дуже правильний.
— Також весною СБУ знайшла російський паспорт у колишнього тренера збірної України Вадима Шахрайчука. Це полювання на відьом, комусь треба його було зняти з посади?
— Я не обговорював цю ситуацію з ним.
— У США та Канаді велика українська діаспора, але чомусь ніхто не влаштовує акції протесту на матчах НХЛ стосовно того, що грають російські гравці, які підтримують Путіна. От власне чому?
— Я не можу відповісти чому. Я знаю, на скільки я чув, що спочатку у Вашингтоні були якісь прецеденти, коли просто хотіли українські чи російські прапори занести на гру — і заборонили. НХЛ — це велика машина, яка сама за себе. І слідкує і має захищатись від політики. Тому вони не допустять ніяких політичних акцій. Я ж не знаю як вони ті протести можуть створювати і де? На вулиці просто, перед ким? Ні! От в НХЛ є своя політика, яку вони роблять. На цю тему вони не розмовляють.
Назарій Шмігіль (NV, 23.12.2023)
Теги: христич