Дмитро Христич — про відбір на Олімпіаду, повідомлення від Грецкі й відсторонення збірної Росії
Автор: Олександр Пасховер
Дата: 27/02/24 10:51
 
Д. Христич (Фото: М. Левин)
Головний тренер національної команди в інтерв'ю NV розповів скільки українських гравців грає зараз за кордоном, згадав свої виступи в НХЛ і прокоментував кваліфікацію на Ігри-2026.

В лютому національна збірна з хокею з абсолютним результатом переграла всіх своїх суперників на передостанньому етапі за вихід на Олімпіаду-2026. Мало хто сподівався, але багато хто вірив. Але тепер перед головною командою країни стоять задачі куди вищого порядку — винести з кваліфікаційного турніру Латвію, Францію та Словенію.

Практично то виглядає неможливим. Теоретично — також. Проте українці здатні вимріяти цю перемогу, та все ж таки потрапити на Олімпіаду в Італію. Це не єдине завдання головного тренера збірної України з хокею Дмитра Христича. В минулому лідер київського Сокола, найрезультативніший український хокеїст НХЛ у складі Вашингтон Кепіталз, Лос-Анджелес Кінгз, Бостон Брюїнз, Торонто Мейпл Ліфс, розказав NV на кого розраховує в майбутніх турнірах, чому вважає справедливим виключення хокейних збірних Росії та Білорусі з міжнародних змагань, поділився смс від Вейна Грецкі, який отримав в перші дні повномасштабного вторгнення армії РФ в Україну.

До того ж Христич розказав коли, і за яких умов українських хокеїстів запросять в елітний північноамериканський дивізіон. Буквально місяць тому, а саме 26 січня 54-річний український керманич збірної і сам зіграв в НХЛ-івьскому двобії - Філадельфія Флайерз проти Бостон Брюїнз.

— Що це було?

— Гравці-ветерани з Бостон Брюїнз приїжджали до Філадельфії, а я якраз живу в Філадельфії. І там відбувся матч [ветеранів] Філадельфія — Бостон. Таким чином, Філадельфія відсвяткувала своє 50-річчя виграшу Кубка Стенлі у 1974-му році. Вони якраз тоді грали у фіналі проти Бостона. Ну, і я тут у Філадельфії підвернувся, і зіграв за Бостон. Хоча більше в своїй кар'єрі я грав саме за Вашингтон Кепіталз, і він найближчий до мене. Петер Бондра запрошує мене на усілякі заходи [хокеїст Вашингтон Кепіталз (1990−2003 р.р.) та збірної Словаччини, родом з Волинської області].

— Ну добре, ми про хокей в Північній Америці, і про наших там, ще поговоримо. Давайте повернемося до тої події, яка й спонукала NV до інтерв'ю зі старшим тренером збірної України хокею з шайбою. У лютому національна збірна пройшла першу кваліфікацію за виходу на Олімпіаду-2026. Тепер у серпні в Ризі ви гратиме у фінальному раунді відбору в групі, де рівень збірних вищий за тих з ким ми грали і тим більш вищий за наш — Латвія (№ 10 — в рейтингу Міжнародної федерації з хокею, IIHF), Франція (13), Словенія (17) [Україна — 27]. Які завдання, окрім всіх перемогти та вийти на Олімпіаду стоять перед вами?

— Всіх перемогти (сміється). Так, ми будемо грати з командами, які вищі нас за класом. І це для нас не тільки можливо недосяжна мрія, а може, навіть і теоретично недосяжна. Але ми вже зробили неможливе на попередньому турнірі. Там також були дві команди з вищого дивізіону (Корея — 21, Польща — 22). Це мрія всіх українців зіграти на Олімпіаді. Але наскільки воно здійснено зараз, то велике питання. Завжди, і навіть зараз до нас ставляться поблажливо. Ми навіть зараз не можемо знайти з ким із сильніших командам зіграти у спарингу. Вони не хочуть з нами грати. От якщо ми покажемо добру гру на тому турнірі, то і відношення до нас зміняться.

— А хто конкретно нам відмовив, щоб з ними зіграти товариську гру?

— Ну, в даному разі Словаччина (№ 9). У них в планах вже є вісім ігор напередодні чемпіонату світу, що відбудеться у травні в Чехії. Наразі, вони кажуть: будемо дивитися, якщо ви демонструватиме хорошу гру, можна буде про це [товариські ігри] поспілкуватися. Я про Словаччину знаю, тому що сам спілкувався з представником Словаччини буквально тиждень тому. А взагалі-то всі перемовини веде Федерація хокею України.

— А ви знаєте з ким зараз ведуться перемовини?

— Ну там були перемовини з Польщею, Латвією. Наразі я не знаю, як вони закінчилися, і я не знаю, з ким ми будемо грати перед чемпіонатом світу у товариських іграх.

— Ми ж до речі тепер в передолімпіському турнирі мали б грати проти збірної Білорусі, але вже не зіграємо. Щоправда не з спортивних причин, а морально-політичних. 13-го лютого IIHF подовжила заборону на участь у міжнародних змаганнях збірним Росії та Білорусі. До речі, от як з цього приводу обурився в пресі російський форвард Пітсбург Пінгвінз Євген Малкін: «Це спорт, а не політика. Ми тут щоб грати. Іноді важко зрозуміти правила, ми нічого не робимо, лише граємо для вболівальників». Що так і не зрозумів Малкін та йому подібні російські хокеїсти?

— Насамперед, ми задоволені рішенням Міжнародної федерації щодо відсторонення збірних Росії та Білорусі. Вони приєдналися до інших федерацій і до інших видів спорту з цим відстороненням. Команда, яка представляє країну-агресора не має права разом з цивілізованими країнами грати, чи щось ще робити разом. Вони мають перестати бути агресорами, визнати, що вчинили злочин. Вони відповідальні за керівництво своєї держави. Вони його обирають.

— Більш того, вони не лише якогось там людожера обирають, але ще й відчайдушно підтримують його. Форвард Вашингтон Кепіталз Олександр Овечкін ще у 2017 році створив громадський рух Putin Team для просування кандидатури Володимира Путіна на президентських виборах 2018 року. І в тому русі чимало хокеїстів, зокрема й той «позаблоковий» Малкін.

— Я не знаю, підтримують вони цю війну чи ні, але як я вже сказав, якщо ти підтримуєш агресора, ти становишся сам агресором. Тобто немає їм чого робити на Олімпіаді.

— Добре, давайте поговоримо про щось приємніше. Чимало і гарних людей є в хокеї. Приміром чеські зірки Домінік Гашек та Яромир Ягр, обидва відносно нещодавно гравці НХЛ. Вони палко підтримують Україну в цій несправедливій війні. Хто з ваших друзів, колег в світовому хокеї, можливо у ваших особистих розмовах також так чинить?

— У перші дні російського вторгнення Вейн Грецкі написав мені пару слів підтримки. Я відповів йому: «Дякую за support, в ці тяжкі години для України». Ну і нещодавно вперше в історії українського хокею президент федерації Георгій Зубко мав зустріч з керівництвом НХЛ. Факт цієї зустрічі - це вже велика підтримка для України та українського хокею.

— Який ми матимемо з того зиск?

— Я не знаю, я там не був, але я вірю, що ми зможемо збудувати правильне партнерство та відносини з ним.

— До речі, як вам гралося пліч-о-пліч із зіркою планетарного масштабу Вейном Грецкі? Його ж недаремно називають Великим. Він встановив понад 60 рекордів в НХЛ, дев’ять разів визнавався найціннішим гравцем Ліги та 10 разів ставав найкращим бомбардиром сезону. Наскільки то був важливий етап вашої кар'єри грати в одній ланці з форвардом № 1, що грав під номером 99?

— Дійсно важливий. Коли мені подзвонили і сказали, що я йду на обмін до Лос-Анджелесу, я жартома сказав, чи не на Грецкі мене міняють? Вони сказали ні. Тож я подумав, можливо тоді з ним зіграю. Так і виявився. Ми з ним грали в одній команді, також в одній трійці. Звичайно, це професор хокею. Він багато чого вміє, майже все. Коли за 20 ігор до кінця сезону він попросив обмін, щоб грати в команді, яка зможе виграти Кубок Стенлі, я залишився лідером команди.

— Останній клуб який ви тренували, то був Единбург Кепіталз з Британської хокейної ліги. Виглядає екзотично. Що відбувається на периферії світового хокею, зокрема в Великобританії?

— Команда Великобританії наразі є вище нас у рейтингу (№ 20). Я би сказав завдяки канадцям. У них, в Лізі чимало іноземців. Може аж до 14 гравців в команді. Туди приїжджають молоді канадці. Вони можуть грати в хокей, і навчатися в Британії безкоштовно. Вони цим користуються, і тим самим підіймають рівень британського хокею. Хлопці з Великобританії дивляться на них і ростуть. Це завжди так трапляється. Коли ти граєш з найкращими гравцями, ти мусиш бути найкращим.

— У нас зараз чимало молодих українських хокеїстів 16−17 років в наслідок війни, потрапили за кордон, зокрема в Канаду. Десь з сотню. Ви як тренер враховуєте цей потенціал? Ви знаєте про цей ресурс?

— Так, звичайно. Але я чув, що не сотня, а біля тисячі юних гравців і гравчинь наразі грають в інших чемпіонатах. І чимало країн не враховують їх як іноземців, і тому на них не діє ліміт на легіонерів. Це дуже добре. Якщо до війни, навіть Європа не дуже цікавилась нашими хокеїстами, то зараз українці можуть бути на такому ж рівні, як і локальні гравці, і ставати ще кращими. В Канаді грає Симчук-молодший, і грає непогано. [Михайло Симчук, син Костянтина Симчука, колишнього воротаря, а тепер тренера київського Сокола, зараз грає в ХК Брукс Бандитс, AJHL — юнацька команда у молодіжній хокейній Лізі Альберти].

— Чи бачите ви в своїй збірної гравців вартих грати в НХЛ?

— Ні. Там в НХЛ швидкості набагато вищі. У нас є один Артур Чолач який був обраний на драфті НХЛ в клуб Вегас Голден Найтс, але чи заграє він за той Голден Найтс, я не знаю. Шкода, але це тільки один гравець [збірної]. Я не думаю, що можна когось запросити із чемпіонату України в НХЛ. Наш капітан Ігор Мережко грає в чемпіонаті Словаччини. Він на перших ролях у своїй команді за очкам, лідирує у тамошньому чемпіонаті. Я чув, що на наступний сезон його кличуть в Чехію. В Фінляндії у нас грає молодий Даніїл Трахт. В основному він грає за U-20. Але також він має контракти зі старшою командою, яка виступає в найвищому дивізіоні Фінляндії. Це дуже високий рівень. Як правило, якщо ти граєш в більш престижному чемпіонаті, то й граєш на більших швидкостях, продуктивніше.

— Чи знаєте ви такого шведського письменника Фредеріка Бакмана? Він видав чудову художню трилогію — пристрасті навколо юнацької хокейної команди зі швецької провінції у вигаданому місті Бьорнстад. Перший том називається «Ведмеже місто», другий — «Ми проти вас», і от зараз виходить третя книга — «Переможці». Не читали?

— Ні. Це художня література?

— Так. Вам як хокейному тренеру це має бути і цікавим і корисним. Раджу.

— Дякую. Але зараз бракує часу. Багато роботи.

Олександр Пасховер (NV, 26.02.2024)
 
Поки що коментарів немає

 

* Ваш коментар буде доступний для редагування протягом 10 хвилин
Сторінка створена за 0.013 секунди