На календарі середина жовтня. Хокейне життя в усіх європейських країнах уже запрацювало на повні оберти, стартували й заокеанські чемпіонати включно з найпрестижнішим, Національною хокейною лігою. Натомість в Україні національні змагання досі не розпочалися. На численні запитання вболівальників у соцмережах відповідей не дає ніхто. Причиною нинішнього гнітючого явища є розкол в українському хокеї. Як відомо, 22 вересня у Кременчуку відбулася подія, яка була названа «генеральним конгресом Федерації хокею України». На ній учасники обрали нового керівника ФХУ – власника хокейного клубу «Кременчук» Сергія Мазура. Втім, згідно з реєстром Міністерства юстиції України, очільником Національної федерації хокею надалі залишається Георгій Зубко. Власне, Зубка ми й попросили прокоментувати поточний стан справ в українському хокеї.

– Пане Георгію, з часу так званого «генерального конгресу ФХУ» минуло три тижні. За цей час ваші опоненти провели змагання, які назвали Кубком України. Але на тому поки й усе. Яка поточна ситуація навколо Федерації хокею України?

– Корені цих подій сягають набагато давнішого часу, ніж дата самопроголошеного конгресу (22 вересня – авт.). Результати цього зібрання не мають жодної юридичної сили. Можу сказати, що дії всіх причетних до так званого конгресу спрямовані лише на одне – на руйнацію українського хокею та задоволення власних амбіцій. Жодних перемовних процесів напередодні події не було. З тієї причини, що опоненти не були налаштовані на конструктив. Вони зайняли абсолютно деструктивну позицію, в якій немає навіть натяку на відповідальність перед клубами, вболівальниками, хокеїстами і національними збірними.

Попри все, офіс Федерації продовжує працювати в штатному режимі. Поточна ситуація складна. Опоненти здійснюють тиск на співробітників ФХУ – на когось залякуваннями, на когось спробами підкупу чи поширення дезінформації. Наші недобропорядні опоненти не гребують жодними методами.

Окремо хотів би висловитися щодо змагань у Кременчуку. Ми досі не отримали жодних документів для підпису, які б мали підтвердити офіційну легітимізацію цих змагань національною Федерацією. Незважаючи на те, що під час турніру вручався Кубок, який був фактично привласнений, офіційного статусу ці змагання не набули.

Змагання – це пріоритет, і я неодноразово наголошував на цьому. Я не заважав проведенню турніру, навіть якщо його відкривали самопроголошені президенти чи інші особи, що називають себе керівниками. Клуби повинні мати ігрову практику та виступати в конкурентному середовищі, адже це в інтересах самих клубів, національних збірних і українського хокею загалом.

– Найболючішою і найактуальнішою наразі є тема старту чемпіонату України-2024/25. На календарі 11 жовтня, а досі не оголошений ні склад учасників, ні приблизні терміни початку змагань…

– Національний чемпіонат є одним із ключових елементів шантажу з боку наших опонентів. Клуби, до яких причетні представники заколотників, шантажують ФХУ своєю участю в змаганнях. Зараз вже можна говорити прямо: проведення національного чемпіонату під загрозою зриву. Станом на сьогодні Федерація хокею України перебуває в стані пошуку варіантів, з допомогою яких змагання стартували б. Ми все ще намагаємося привести до тями людей, які, як мені здається, вже й самі не до кінця розуміють, чого хочуть. Псевдоконгреси проведені, у жодних національних реєстрах їхні результати не зафіксовані, а подальшої відповідальності за долю українського хокею ніхто на себе брати не хоче.

– Наскільки реалістичним є варіант, що клуби домовляться між собою і проведуть чемпіонат самостійно, нехай навіть без офіційного статусу?

– Давайте згадаємо, що попередніх два чемпіонати України з хокею в умовах повномасштабного вторгнення відбулися не завдяки, а всупереч. При цьому в змаганнях виступало по шість команд, чемпіонат розвивався, ставав цікавішим, у ньому брали участь майже виключно українські хокеїсти, частина з яких допомогла національній збірній цьогоріч навесні виграти чемпіонат світу в дивізіоні 1В і вперше за вісім років повернутися в другий за силою ешелон світового хокею. При цьому для всіх хокейних людей не є таємницею, що на проведення чемпіонату України і функціонування майже всіх команд витрачалися величезні кошти Федерацією хокею України і небайдужими людьми з моєї команди. Як би складно нам не було, але тоді ми вистояли. І ось тепер, на третьому році повномасштабного вторгнення отримуємо реальну загрозу зриву національної першості. Хоча, за моїми розрахунками, зараз ситуація мала стабілізуватися, нам мало бути простіше.

– Яким чином нинішня ситуація може відбитися на національних збірних?

– Відсутність національного чемпіонату чисельністю мінімум у чотири команди є підставою для дискваліфікації національних збірних з найближчих чемпіонатів світу. Якщо це станеться, український хокей буде відкинутий на кілька десятиріч назад. А це вже пряма шкода національним інтересам України. Наразі всі мої запрошення для участі в перемовному процесі ігноруються. Зрозуміло, що особам, які брали участь у збіговиську 22 вересня в Кременчуку, немає що сказати мені у вічі. Це свідоме шкідництво здійснюється після кількох років успішної роботи Федерації хокею України. Попри всі труднощі, прогресували і за грою, і за результатами всі наші національні збірні – національна, молодіжна, юнацька і жіноча.

– Яка перспектива, що стартують дитячо-юнацькі чемпіонати України?

– Ситуація схожа, адже представники окремих регіонів і клубів роблять спроби саботувати й їх. Це біда, адже через особисті вражені амбіції окремих керівників ставиться під загрозу майбутнє цілого покоління юних українських хокеїстів. Ми допомагали юним хокеїстам та їхнім родинам виїздити за кордон після початку повномасштабного вторгнення, дбали про те, щоб діти за кордоном продовжили заняття хокеєм, бо розуміли, що дбаємо про генофонд нашого виду спорту, про його майбутнє. І ось зараз окремі особи роблять невільними учасниками своїх ігрищ юних хокеїстів уже вдома. Якщо діти не гратимуть, вони не розвиватимуться, в них пропаде стимул займатися хокеєм. Хокей – недешевий вид спорту, чимало коштів на заняття дітей батьки витрачають з власної кишені. Але навіщо їм це робити, якщо не буде стимулу у вигляді виступів на змаганнях, перемог, конкурентного середовища та інших супутніх явищ, які сприяють зростанню юних спортсменів?

– Якою є позиція щодо ситуації з українським хокеєм Міністерства молоді і спорту?

– Наразі Федерація хокею України залучила дві міжнародні лобістські компанії, одна з яких працюватиме з нами в Україні, інша в міжнародній площині для врегулювання цього питання і недопущення відповідальними органами можливих маніпуляцій. Щиро сподіваюся, що Мінмолодьспорт залишаться в своїй позиції послідовними і стоятимуть на боці законності й надалі.

Іван Вербицький (Sport.ua, 11.10.2024)