Автор: ПХЛ
Дата: 08/01/12 10:22
 
Д. Христич (Фото: ПХЛ)
Напередодні світлого свята Різдва прес-служба ПХЛ вирішила поспілкуватися з легендою українського хокею, чемпіоном світу з хокею у складі збірної СРСР 1990 року, учасником матчу Всіх Зірок НХЛ 1997 та 1999 років, а нині головою наглядової ради ПХЛ Христичем Дмитром Анатолійовичем.

- Дмитре, які найяскравіші моменти у Вас були під час кар'єри в НХЛ, що найбільше запам'яталося?

- Уже нічого і не пам'ятаю (сміється) ... ні, звичайно було багато. Саме потрапляння в НХЛ було незабутнім, перший матч і звичайно ж ігри «Всіх зірок». Різні матчі різноманітні, перемоги були цікаві теж ... багато чого. Згадати так щоб і окремо виділити не можу. Ось перебування в НХЛ саме стало найбільш яскравою подією для мене.

- Ви жили в таких містах, як Вашингтон, Лос-Анджелес, Бостон і Торонто – де найбільше сподобалося, що між ними спільного і різного для Вас?

- Сказати, що в містах я жив то це найбільше Бостон і Торонто, тому що і в Вашингтоні і в Лос-Анджелесі я жив за містом. А сам хокей ось в цих містах теж відрізняється один від одного: якщо Вашингтон і Лос-Анджелесі це різні частини Америки, один захід, другий - схід, відрізняються дуже, то звичайно Бостон і Торонто це більш хокейні міста, тим паче, що Торонто - це центр, можна сказати «столиця хокею». Там трішки інакше ставилися до хокею. По клімату: Бостон і Торонто - це була зима щороку, у Вашингтоні та Лос-Анджелесі - тепліше. У Вашингтоні якщо й було, що десь снігом запахне, то добре, а в Лос-Анджелесі тільки дві години їзди машиною в горах можна було сніг побачити.

- З ким із хокеїстів з колишнього СРСР встигли познайомитися в штатах, з ким подружилися?

- В основному було так, що з ким грав - з тим і дружив. У Вашингтоні якщо можна Бондра (прим.автора Петер Бондра – словацький хокеїст, що народився в м. Луцьк, УРСР) вважати, у нього був паспорт радянський. А потім приїхав і Гончар, і Харламов Сашка. Потім в Лос-Анджелесі був Володимир Циплаков, Віталій Ячменєв. Ну звичайно ж в Бостоні був Сергій Самсонов. А Торонто стоїть окремо - я там був сьомим російськомовним в команді, там багато було. Ну а в останні мої роки перебування у Вашингтоні нас було четверо: знову ж таки Гончар, Зубрус і Ніколішин. Залишилися друзями за великим рахунком от з Ніколішиним ну і з Сергієм Гончаром іноді так зідзвонюємося.

- Дмитро, ви повернулися в Україну в 2004 році, коли закінчили кар'єру гравця, розкажіть, як було спочатку жити у вашому рідному Києві після стількох років відсутності?

- Ну як нормально, просто нюанси побутові, до яких вже там звик. Хоча після Америки пожив ж ще в Магнітогорську, там теж свої принади є. Хоча з роками все стає краще. Але от спочатку не міг звикнути, що на право не можна повертати на червоний колір, ну через пару років бубніння (сміється) звик, ну це звичайно ж жарт. Про зміни? Так, відбулися. Так само і в інших побутових дрібницях теж дещо не подобалося, але з часом все змінилось.

- Кар'єру ви закінчили в Росії, в Магнітогорську, в «Металурзі» - розкажіть, як там гралося після НХЛ, що запам'яталося?


- Ну як гралося? Нормально гралося. Було бажання повернутися подивитися, що тут і як взагалі все змінилося. А тоді в Росії не так, як зараз в плані хокею. Зараз там пристойний рівень хокею і ставлення до хокею, навколо хокею змінювалося все в кращу сторону. Дійсно, що КХЛ зараз ліга на яку можна рівнятися, хоча тоді ще, можливо, такою і не була, але була близька до цього. Деякі палаци спорту на той час вже були побудовані в тому ж Ярославлі, Санкт-Петербурзі. А ті які були - вони поліпшувалися. На даний момент там взагалі все набагато більше змінюється, навколо хокею і т.д.

- У сезоні 2008-2009 ви працювали тренером збірної України, були помічником Олександра Сеуканда. Тренерський дебют у збірній був недуже вдалим – збірна не пройшла відбірковий турнір Олімпіади-2010, слабо зіграла на чемпіонаті світу. Нещодавно ви були ініціатором запрошення Дейва Льюїса на пост головного тренера збірної. України провалила відбір в еліту ... Тренерська діяльність: плануєте коли-небудь займатися нею ще?

- Ініціатором я не був, по-перше, до його приїзду не був з ним знайомий. Хоч ініціатором і не був, але не шкодую про те, що прийшлось працювати з ним разом той сезон. І як тренер він хороший, і як людина він нормальний. Тобто ні про що не шкодую. Тренером хотілося б звичайно працювати, але я продовжую працювати в хокеї, так що побачимо.

- Як ви познайомилися з Юрієм Івановичем Загороднім? Як потрапили в структуру ПХЛ?

- Ну я був запрошений на збори федерації хокею України, на яких була вперше висловлена думка про створення ліги. Через, навіть може бути, того ж дня Юрій Іванович попросив мене і Юру Гунька, там ще був Годинюк Олександр, щоб ми зустрілися з ним і розповіли йому, що ми думаємо про створення цієї ліги. Ну і ось так от познайомилися. Потім з'ясувалося, що якщо Годинюк піде в тренери, то я і Гунько Юра залишимося в керівництві ліги, тобто так воно і сталось.

- Ваша головна задача в роботі Ліги, за що ви відповідаєте, яких успіхів встигли досягти на цій посаді?

- Ну офіційно у мене завдання спостерігати, наглядова рада. Звичайно ж вона багато чого в себе включає. Ну от як повинні проходити хокейні матчі, і ті ж клуби, і та ж ліга, і як повинні готуватися судді - в мене своє ставлення та бачення до цього є і я намагаюся, як багато хто каже: « Ти свій досвід будеш передавати?», - ось передаю свій досвід і знання.

- Яким ви бачите майбутнє ПХЛ та українського хокею зокрема?

- Щоб було все добре, то треба дуже багато змінювати. І саме ставлення клубів до того, що це вже не просто чемпіонат України, який федерація проводить. Федерація і зацікавлена ??в цьому була, але підхід до самої структурі проведення чемпіонату Україна у нас трішки з нею відрізняється. Може бути тому що я сам заглибився, як це все робити, це складна робота. Федерації раніше було простіше, тому що у неї не було такого взаєморозуміння з тими ж клубами: федерація робить свою справу, а клуби - свою. У нас же навпаки - якщо ліга робить для всіх клубів регламент, то наша дирекція стоїть на тому, щоб всі клуби виконували цей регламент. Так, може бути, що регламент не до кінця досконалий, адже він робився з народженням ліги, це перший рік. Надалі я думаю, що це все врахується і після закінчення цього сезону, буквально відразу ж буде розглянуто багато нюансів з цих питань. І загострювати увагу самих клубів, щоб вони дотримувалися того, що самі ж разом з лігою і затверджували.

- У 2008 році ви одружилисязі своє другою дружиною Ольгою, яка також є і фотокореспондентом ПХЛ - чи часто ви з нею говорите вдома про хокей?

- Ні, про хокей навряд чи, більше про фотографії про хокей (сміється). Фото їй дуже давно подобалося, пройшла кілька шкіл фотомайстерності, їй і далі все це цікаво, дома по інтернету вже вивчає все про фото, вона цим займається і їй це дуже подобається.

- Ваші батьки живуть у США, у Філадельфії – чи часто Ви з ними бачитеся?

- Так, раз на рік. У нас є таке чудове пристосування як Skype, через котре можна розмовляти і бачити один одного, спілкуватися. Останній раз я був там восени, їздив до них.

- 22 січня ПХЛ вперше організовує Матч Всіх Зірок. Ви двічі грали в матчі «Всіх зірок» НХЛ в 1997 і 1999 роках - що плануєте запозичити, що побачить київський уболівальник в нашому «форматі»?

- Ну на рахунок запозичити не знаю навіть, адже це буде вперше в нас такий матч проведено в Україні. Я думаю, що це буде цікаво тим, хто цікавиться хокеєм, спортом та й не тільки. Йому буде цікаво прийти побачити щось таке. На даний момент це все можна побачити по телевізору в інших лігах, інших країнах, а от свій власний такий матч зірок побачити наживо буде відмінним приводом. Будуть грати найкращі хокеїсти нашої ліги, вони зможуть грати і в традиційний хокей, в красивий хокей, думаю, що покажуть хорошу гру, буде святковий настрій у всіх глядачів. До цього ПХЛ прагне, для цього ми і створили такий матч.

- Одне з Ваших хобі - гра в гольф. Кажуть, що цій грі Вас навчив Уейн Грецкі, з яким Ви разом грали за «Лос-Анджелес Кінгз». Це так чи ні?

- Та ні (сміється). Так вийшло, що один раз я з ним їздив грати, але він мене не вчив. Ми вчилися з Бондрою разом грати у Вашингтоні в гольф. А з Уейном Грецкі це було в Лос-Анджелесі, я вже там дещо як умів, більш захопився, от і зіграли з ним. Гольфом я займаюсь і зараз, в сезонні періоди. Я також є віце-президентом федерації гольфу України і гольф набирає неабиякої популярності в Україні. Уже побудували чотири поля, два майже повних.

- Ще один любитель гольфу, футболіст Андрій Шевченко. З ним не доводилося грати?

- Як грати ні, але перетинатися на полях доводилося, розмовляли. Розмовляли про гольф, а в одній четвірці не доводилося грати. Але як я знаю, рівень гри у нього всерівно кращий, ніж мій, але іноді і в мене теж виходить (сміється)

- Коли в останній раз виходили на лід, чи плануєте грати ще в аматорських лігах (як НХЛ Києва) чи травми не дають такої можливості?

- Ні, у лігах я не планую грати. А на лід варто виходити. Ось коли «Авангард» був, там і роздягальні були, а зараз не так багато діючих ковзанок на яких можна більш-менш тренуватися або грати, але ось один це «Термінал», на який далеко їхати. Якщо ж на АТЕК ... ну там і так холодно, а от вночі не дуже якось хочеться. Якщо повернеться на Мельникова каток, буде можливість - буду ходити.

- Чого б ви побажали всім любителям хокею напередодні Різдва?

- Новий рік вже настав, Різдво ось вже скоро. Це веселе свято, сімейне. Бажаю всім любові, здоров'я і щастя.



Ю. Гунько (Фото: ПХЛ)
Черговим нашим співрозмовником став один з кращих хокеїстів України, багаторічний капітан київського «Соколу», чемпіон Росії у складі казанського «Ак Барса» 1998 року, відмінний фахівець своєї справи, який зараз є керівником спортивного департаменту ПХЛ - Гунько Юрій Дмитрович.

- Юрію Дмитровичу, що змусило Вас закінчити кар'єру гравця?

- За останній сезон у мене було три операції і в принципі важко було потім починати знову грати. Потім запропонували роботу в ПХЛ і я погодився.

- Ви довгий час захищали кольори київського «Соколу», були його капітаном, як зараз оцінюєте рівень команди Годинюка, яким бачите майбутнє киян?

- Ну те, що вони зараз йдуть на першому місці в принципі це тільки «+» і тренерському штабу всьому, і всім гравцям. На скільки я знаю, там дуже тепла і хороша обстановка, дружня. Можливо, за рахунок цього вони зараз і грають так добре, знаходяться на вершині таблиці. Вони намагаються тримати складу, через них найменше проходить нових гравців, через це і більша зіграність.

- Як Ви потрапили на посаду спортивного директора ПХЛ, чи довго думали над такою роботою?

- Ну мене запросили на зустріч, як і Дмитра Христича, Славу Завальнюка, Сашу Годинюка поспілкуватися з Юрієм Івановичем. Ми обговорили перспективи створення ліги, які можуть виникнути питання, які проблеми, як що краще зробити. Довго не доводилося думати, бо це була цікава робота, робота була пов'язана з хокеєм і з організацією. Мені було це цікаво і я не думав взагалі над цим – погодився відразу.

- Як оціните дебют ПХЛ: які проблеми ще не вирішені, що вже вдалося зробити загальними зусиллями?

- Дебют, можна сказати, відбувся. Те, що рівень ліги виріс - це однозначно, це відзначають усі. Ну звичайно проблем у лізі, та й не тільки в лізі, а й у тих команд, які зараз називаються професіональними - дуже багато проблем. Важко назвати більшість учасників професіональними командами, але я скажу, що всі прагнуть до цього і з кожним днем ??все більше і більше, судячи з тих ігор, які проходять і тому відношенню, як команди зараз переживають за ігри і не вважають цей чемпіонат прохідним. На будь-яку гру всі налаштовуються: «Гайдамаки» ось навіть з «Білим Барсом» якщо і мають якісь проблеми по гравцям і їх не можуть заявити, чи якісь там заборгованості у них, все рівно дзвонять і намагаються вирішити ці питання дуже швидко. Що нам вдалось зробити? Ну дійсно добре, що всі команди в строю, ніхто не вибув - це, напевно, найголовніше на даний момент.

- В лізі грають багато легіонерів, є представники США, Чехії, Словаччини, Латвії, Литви і т.д. Як ви думаєте, це піднімає рівень ПХЛ, знають про нас у цих країн?

- Ну якщо вони про нас знають, то вони сюди їдуть і розуміють, що це за ліга. Звичайно ж, що ті хлопці, які спілкуються зі своїми друзями і воно ланцюжком «вітер розносить» інформацію. І дійсно про це знають, знаю, що клуби запрошували і інших легіонерів на перегляд: хтось когось не влаштував. Хотілося б, щоб легіонери були такого рівня, як Андрій Николишин - є до чого прагнути.

- Майбутній Матч Зірок ПХЛ 2012 - що це буде, розкажіть трохи про саме шоу?

- Ну планується Матч Зірок у форматі: збірна зірок України проти збірної зірок Легіонерів ПХЛ. Буде в кожній команді по сімнадцять гравців: це три п'ятірки і два воротарі, також тренери команд. Формат буде таким, що пройде перший період, після нього буде заливка та підготовка льоду і буде конкурс на швидкість. Ще ми плануємо зробити від кожної команди по три гравці. Спочатку нападники будуть бігти лицем вперед по колу, одне коло, потім захисники це же коло, але тільки спиною вперед. Ну і воротарі між собою будуть змагатися. Я думаю, що для глядача це буде досить цікавим подивитися на техніку катання не тільки польових гравців, але і воротарів теж. Потім після другого періоду у нас планується кидок на дальність - це від дальньої синьої лінії гравець клацає і в кого шайба якнайдалі пройде по борту. На жаль, у нас техніки немає, щоб заміряти силу кидка, як це в НХЛ і в КХЛ робиться, але я думаю, що це теж буде цікаво глядачеві. Ну і наприкінці гри планується у нас конкурс буллітів: по п'ять буллітів для кожної команди. Не обов'язково, щоб забити гол, швидше, щоб гравці це зробили в якійсь такій жартівливій формі, щоб все зробити для задоволення глядача, щоб йому сподобалося.

- Нема ідеї на майбутнє, щоб у чемпіонаті ПХЛ з'явилися команди з тієї ж Білорусі, Румунії і т.д.?

- Може б ми й хотіли, а я так думаю, що деякі білоруські команди самі захочуть вже до нас їздити, тому що у нас і так вже практично третина білорусів грає в лізі і досить сильних. Планується, але про це треба ще вести переговори. Також потрібно буде враховувати бюджети наших команд – чи зможуть вони виїжджати за кордон, це все ж таки відстань буде подалі, ніж їздити по Україні. З тими ж білетами, з тими ж автобусами - це все треба сидіти і продумувати, спілкуватися з командами ПХЛ, чи згодні вони будуть їздити до цих країн і грати там.

- Що хотіли б побажати вболівальникам хокею на напередодні свята Різдва?

- Обов'язково добре зустріти, адже це сімейне свято. Щоб у всіх, у кожній родині був гарний настрій. Щоб усі були здорові, живі і радісні.

ПХЛ, 07.01.2012
Теги: гунько,  христич,  чу
 
1.   Олександра   11/02/12 19:10    

Мені приємно,що Ваш тато (Анатолій Христич) і моя мама навчалися разом у Львівському поліграфічному інституті (1958-1963)


Всього : 1, на сторінці: 1

 

* Ваш коментар буде доступний для редагування протягом 10 хвилин
Сторінка створена за 0.008 секунди