Ще до недавнього часу у калушан, які слідкують за виступами ХК «Калуш» у Західно-українській хокейній лізі, могло скластися враження, що у місті успішно розвивається хокей і у нас є непогані перспективи щодо розвитку цього виду спорту. Однак останнім часом команда почала програвати і втратила свої лідируючі позиції. Чому так сталося? Голова федерації хокею області, президент спортклубу «Олімпія» Ярослав Дорош вважає, що на це є ряд вагомих причин.
— Насамперед хочу сказати про головне. Керівництво міста за рахунок малих дітей хоче створити враження, що навіть без будь-якого фінансування, належної уваги хокей у місті може успішно розвиватися. Але, як відомо, щось із нічого не буває. Свого часу в Калуші була досить перспективна команда «Олімпія», у хокейних секціях тренувалися близько 120 дітей. Було щонайменше 30 хокеїстів, які конкурували за потрапляння в основний склад команди. Але це потребувало фінансування з боку міста — хоча б 250 тис.грн. на рік. Та навіть половини цієї суми могло вистачити на найнеобхідніше. Можливо, не вдалося б придбати таку кількість хокейної амуніції, як планували, але могли б харчувати юних спортсменів, створили б умови для занять в басейні, спортзалі. Словом, заохотили б дітей до серйозних, систематичних занять хокеєм.
Коштів на хокей у міста не знайшлося. Тому нинішній ХК «Калуш» існує завдяки батькам юних хокеїстів, громадській організації «Білі ведмеді», яку очолює депутат міськради Василь Гордій, а також тренеру, який за мого сприяння одержує зарплату в одній з Івано-Франківських спортшкіл. Але все це лише мала дещиця від необхідних потреб. В команді немає атмосфери дисциплінованості, контролю. Хто хоче чи може — приходить на тренування. З іграми те ж саме: хто прийшов — той грає. Кому дали щось із хокейної амуніції — кому сказали, щоб купував сам. Хокеєм сьогодні займаються не більше 40 чоловік (хоча на папері можуть показати 60-80). Це неправильно. Всі повинні бути в рівних умовах, і я раніше слідкував за тим, щоб цей принцип зберігався. Крім того, у команді не можуть грати самі діти. Мають обов’язково бути 5-6 дорослих хокеїстів, у яких ці діти переймали б досвід, загартовувалися психологічно, не боялися силового хокею.
Був час, коли я пропонував створити в Калуші всеукраїнський хокейний інтернат з залученням високопрофесійних тренерів, що дало б потужний поштовх розвитку хокею в місті. Були цілком конкретні варіанти, як це зробити, в тому числі і з допомогою фінансування не тільки з області, а й з Держкомспорту України. Все-таки для того, щоб витримувати навантаження на хокейному майданчику, потрібно слідкувати, щоб діти вчасно і калорійно харчувалися, дотримувалися спортивного режиму. Однак керівництво міста не спромоглося не лише організувати інтернат, а навіть не відкрило хоча б відділення хокею в одній із спортшкіл міста. Хоча відповідні листи надходили і від Президента федерації хокею України Анатолія Брезвіна, і від генерального секретаря федерації Сергія Коваля. У Калуш приїздили й інші керівники федерації хокею з пропозиціями якось раціональніше використовувати льодову арену. Тоді б міг з’явитися реальний шанс перебрати льодовий палац на баланс міста. Але реакції не було ніякої. З мене просто посміялися. Зате сьогодні вже всі розуміють, що іншого шляху немає. Льодова арена з міста нікуди не дінеться і треба розумно нею користуватися. Можна і гроші заробляти. Приїздила ж сюди на збори двічі збірна України з хокею. Залишила тут, до речі, 60 тис.грн. Немалі кошти можна заробляти й на проведенні хокейних турнірів.
Сьогодні відбувається чергова імітація бажання щось зробити з хокеєм в області. Розпорядженням голови Івано-Франківської ОДА Михайла Вишиванюка створена робоча група, яка до 22 квітня має надати свої пропозиції щодо можливих шляхів створення обласної ДЮСШ та професійного клубу з хокею, а також джерел їхнього фінансування. У цю групу увійшли Калуський міський голова Ігор Насалик, гендиректор ТОВ «Карпатнафтохім» Сергій Чмихалов, директор ДП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» Руслан Гайда та ще кілька чоловік. До речі, Р.Гайда — це так званий самопроголошений голова федерації хокею області, про якого навіть не здогадуються у Федерації хокею України, зате який має сприяння обласного керівництва. Втім, це сприяння ніяк не допомогло, коли він провалив створення професіонального хокейного клубу «Цунамі», який мав виступати у професійній хокейній лізі в чемпіонаті України (не було навіть проведено загальноприйнятого медогляду гравців), а потім ще й провалив участь цієї команди у чемпіонаті ЗУХЛ. Крім цього всього, ним, по суті, був зірваний чемпіонат області з хокею, який вже розпочався за участі двох калуських команд — «Калуша» і «Олімпії» та команд з Коломиї, Снятина, Заболотова, Бурштина. Він також не організував жодного дитячо-юнацького турніру з хокею.
Звідси запитання: чого можна чекати від таких організаторів? І, зрештою, всі ми знаємо, що буває, коли в однієї дитини сім няньок. Ще досить свіжий у пам’яті випадок, коли подібні «сім няньок» за ініціативи того ж М.Вишиванюка обіцяли підняти з фінансової ями футбольне івано-франківське «Прикарпаття». В результаті всі дивилися один на одного поки це не зробив «Карпатнафтохім». Отже, щоб ідея втілювалася в життя, потрібні професіонали, якщо хочете, справжні ентузіасти, які готові вкладати у хокей чималі кошти. І має бути один відповідальний за цю справу. Інакше буде дуже прикро, якщо ця чергова акція проголошена лише для того, щоб заспокоїти людей, які вболівають за розвиток хокею в регіоні.
Андрій Шульга (Дзвони Підгір'я, 16.03.2012)
— Насамперед хочу сказати про головне. Керівництво міста за рахунок малих дітей хоче створити враження, що навіть без будь-якого фінансування, належної уваги хокей у місті може успішно розвиватися. Але, як відомо, щось із нічого не буває. Свого часу в Калуші була досить перспективна команда «Олімпія», у хокейних секціях тренувалися близько 120 дітей. Було щонайменше 30 хокеїстів, які конкурували за потрапляння в основний склад команди. Але це потребувало фінансування з боку міста — хоча б 250 тис.грн. на рік. Та навіть половини цієї суми могло вистачити на найнеобхідніше. Можливо, не вдалося б придбати таку кількість хокейної амуніції, як планували, але могли б харчувати юних спортсменів, створили б умови для занять в басейні, спортзалі. Словом, заохотили б дітей до серйозних, систематичних занять хокеєм.
Коштів на хокей у міста не знайшлося. Тому нинішній ХК «Калуш» існує завдяки батькам юних хокеїстів, громадській організації «Білі ведмеді», яку очолює депутат міськради Василь Гордій, а також тренеру, який за мого сприяння одержує зарплату в одній з Івано-Франківських спортшкіл. Але все це лише мала дещиця від необхідних потреб. В команді немає атмосфери дисциплінованості, контролю. Хто хоче чи може — приходить на тренування. З іграми те ж саме: хто прийшов — той грає. Кому дали щось із хокейної амуніції — кому сказали, щоб купував сам. Хокеєм сьогодні займаються не більше 40 чоловік (хоча на папері можуть показати 60-80). Це неправильно. Всі повинні бути в рівних умовах, і я раніше слідкував за тим, щоб цей принцип зберігався. Крім того, у команді не можуть грати самі діти. Мають обов’язково бути 5-6 дорослих хокеїстів, у яких ці діти переймали б досвід, загартовувалися психологічно, не боялися силового хокею.
Був час, коли я пропонував створити в Калуші всеукраїнський хокейний інтернат з залученням високопрофесійних тренерів, що дало б потужний поштовх розвитку хокею в місті. Були цілком конкретні варіанти, як це зробити, в тому числі і з допомогою фінансування не тільки з області, а й з Держкомспорту України. Все-таки для того, щоб витримувати навантаження на хокейному майданчику, потрібно слідкувати, щоб діти вчасно і калорійно харчувалися, дотримувалися спортивного режиму. Однак керівництво міста не спромоглося не лише організувати інтернат, а навіть не відкрило хоча б відділення хокею в одній із спортшкіл міста. Хоча відповідні листи надходили і від Президента федерації хокею України Анатолія Брезвіна, і від генерального секретаря федерації Сергія Коваля. У Калуш приїздили й інші керівники федерації хокею з пропозиціями якось раціональніше використовувати льодову арену. Тоді б міг з’явитися реальний шанс перебрати льодовий палац на баланс міста. Але реакції не було ніякої. З мене просто посміялися. Зате сьогодні вже всі розуміють, що іншого шляху немає. Льодова арена з міста нікуди не дінеться і треба розумно нею користуватися. Можна і гроші заробляти. Приїздила ж сюди на збори двічі збірна України з хокею. Залишила тут, до речі, 60 тис.грн. Немалі кошти можна заробляти й на проведенні хокейних турнірів.
Сьогодні відбувається чергова імітація бажання щось зробити з хокеєм в області. Розпорядженням голови Івано-Франківської ОДА Михайла Вишиванюка створена робоча група, яка до 22 квітня має надати свої пропозиції щодо можливих шляхів створення обласної ДЮСШ та професійного клубу з хокею, а також джерел їхнього фінансування. У цю групу увійшли Калуський міський голова Ігор Насалик, гендиректор ТОВ «Карпатнафтохім» Сергій Чмихалов, директор ДП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» Руслан Гайда та ще кілька чоловік. До речі, Р.Гайда — це так званий самопроголошений голова федерації хокею області, про якого навіть не здогадуються у Федерації хокею України, зате який має сприяння обласного керівництва. Втім, це сприяння ніяк не допомогло, коли він провалив створення професіонального хокейного клубу «Цунамі», який мав виступати у професійній хокейній лізі в чемпіонаті України (не було навіть проведено загальноприйнятого медогляду гравців), а потім ще й провалив участь цієї команди у чемпіонаті ЗУХЛ. Крім цього всього, ним, по суті, був зірваний чемпіонат області з хокею, який вже розпочався за участі двох калуських команд — «Калуша» і «Олімпії» та команд з Коломиї, Снятина, Заболотова, Бурштина. Він також не організував жодного дитячо-юнацького турніру з хокею.
Звідси запитання: чого можна чекати від таких організаторів? І, зрештою, всі ми знаємо, що буває, коли в однієї дитини сім няньок. Ще досить свіжий у пам’яті випадок, коли подібні «сім няньок» за ініціативи того ж М.Вишиванюка обіцяли підняти з фінансової ями футбольне івано-франківське «Прикарпаття». В результаті всі дивилися один на одного поки це не зробив «Карпатнафтохім». Отже, щоб ідея втілювалася в життя, потрібні професіонали, якщо хочете, справжні ентузіасти, які готові вкладати у хокей чималі кошти. І має бути один відповідальний за цю справу. Інакше буде дуже прикро, якщо ця чергова акція проголошена лише для того, щоб заспокоїти людей, які вболівають за розвиток хокею в регіоні.
Андрій Шульга (Дзвони Підгір'я, 16.03.2012)