3-5 січня в Калуському льодовому палаці вперше пройшов міжнародний новорічно-різдвяний хокейний турнір серед дитячих команд на призи газети «Калуський нафтохімік». Серед гостей, які побували на його урочистому відкритті та вітали юних спортсменів, не можна було не побачити начальника головного управління у справах сім’ї, молоді і спорту ОДА, голову відділення НОК України в Івано-Франківській області Мирослава Карабіна. Звісно, його приїзд до Калуша викликав підвищену увагу й у представників місцевих ЗМІ. Не відмовився Мирослав Євгенович дати коротке інтерв’ю й для «Спорту Калущини».

– Пане Мирославе, минув ще один спортивний рік. Яким він був для спортсменів Івано-Франківщини? Чи задовольняють вас результати, здобуті ними в спорті вищих досягнень?

– Як відомо, 2012 рік був роком Олімпійських та Паралімпійських ігор в Лондоні. Це найголовніші змагання для кожного спортсмена. Тому приємним є вже той факт, що в них у складі національних збірних України з різних видів спорту брали участь і окремі представники нашої області. Щоправда, тільки двоє з них привезли з Лондона олімпійські медалі. Бронзовим призером Олімпіади-2012 стала вихованка обласної школи вищої спортивної майстерності Христина Струй, яка разом з партнерками по збірній України з легкої атлетики здобула медаль в естафетному бігу 4х100 м. При цьому наші дівчата встановили рекорд України, подолавши 400-метрову дистанцію за 42,04 сек.

Другу медаль, але вже на Паралімпійських іграх, виборола студентка Івано-Франківського коледжу фізичного виховання, майстер спорту міжнародного класу серед спортсменів з вадами розумового та фізичного розвитку Світлана Куделя. Вона посіла третє місце в змаганнях зі штовхання ядра.

– Здобуття двох бронзових олімпійських медалей прикарпатськими спортсменами, погодьтеся, для Івано-Франківщини, мабуть, занадто низький показник.

– Звісно, що це ще не той результат, якого би нам хотілося. Але, якщо бути відвертим, то нашим олімпійським медалісткам треба віддати належне. Адже для того, щоб розраховувати на більшу кількість олімпійських нагород, потрібно, аби наші спортсмени передусім мали належні умови для тренувань. На превеликий жаль, сьогодні в Івано-Франківській області навіть немає стадіону з стандартними біговими доріжками. Наші легкоатлети бігають по гарових доріжках, тому й не можуть на рівних змагатися з представниками США, Англії та інших держав, де є відповідна спортивна інфраструктура й багато зроблено та робиться для того, щоб вони могли домагатися вагомих результатів у спорті вищих досягнень.

– А чому в Івано-Франківську не доводиться до пуття стадіон «Рух»?

– Це може бути темою окремої розмови. Але я сьогодні хочу сказати тільки одне: стадіон «Рух» і його назва вже не відповідають тому, що пов’язано з рухом, бігом, спортивним життям. На жаль, за останні роки рух відбувся тільки в одному напрямку, спрямованому на руйнацію стадіону. Тому сьогодні правильніше буде його повністю знести та побудувати на цьому місці новий сучасний палац спорту багатофункціонального призначення. Така ідея підтримується і облдержадміністрацією, і обласною радою. Тому сподіваюся, що це питання врешті-решт вирішиться й у Івано-Франківську згодом з’явиться сучасна арена, де можна буде грати у футзал, баскетбол, волейбол, займатися єдиноборствами тощо. Тоді можна буде запрошувати сюди на змагання й команди та спортсменів інших держав.

– У Калуші вперше проводиться міжнародний дитячий хокейний турнір. До нас приїхали юні хокеїсти з Білорусі. Але таких змагань нині калушани могли б і не бачити, якби свого часу в місті не був збудований за державні кошти льодовий палац. Маючи таку арену на теренах області, мабуть, годилося б приділяти особливу увагу розвитку дитячого й дорослого хокею на Івано-Франківщині.

– Абсолютно погоджуюсь з вами. Тому, користуючись нагодою, хотів би сьогодні подякувати всім тим людям, які в тій чи іншій мірі особисто сприяють розвитку хокею в Калуші зокрема й Івано-Франківській області загалом. Ще п’ять років тому ми не мали ні хокеїстів, ні хокейних команд. Щоправда, десь в зимовий період заливалися примітивні хокейні майданчики і в Калуші, і в Коломиї, і Заболотові, на яких грали в хокей. Але тепер ми вже можемо говорити навіть про розвиток дитячого професійного хокею. І сьогодні я переконався, що в Калуші створено досить хорошу дитячу хокейну команду, з юними хокеїстами працює професійний тренер і вони мають можливості для того, щоб підвищувати свою майстерність, розвиватися та, можливо, й стати в майбутньому гравцями національної збірної України.

– Треба цих 10-12-річних хлопчиків заявляти на участь в чемпіонаті України з хокею серед команд наймолодшої вікової категорії (U12). Пригадую, що після першого всеукраїнського дитячого хокейного турніру на призи газети «Калуський нафтохімік», проведеного в Калуші напередодні новорічно-різдвяних свят 2012 року, переможцями якого стали калуські «Білі ведмеді», мова про це велася. Але від слів до справи не перейшли.

– Справа в тому, що хокей – це вид спорту не з дешевих. Дорого обходяться і виїзди команди в різні міста України для проведення матчів. Це по-перше. А по-друге, талановиті діти, які мають бажання і можуть добре грати в хокей, є не тільки в Калуші, де функціонує поки що єдиний у західному регіоні України льодовий палац, який відповідає всім нормативним вимогам з проведення всеукраїнських та міжнародних змагань на льоду зі штучним покриттям. Тому ми повинні подбати, щоб і їм створити відповідні умови для занять цим видом спорту.

Скажу більше. Я є членом виконкому Федерації хокею України і часто спілкуюся з її президентом Анатолієм Брезвіним, який дуже зацікавлений в тому, щоб дитячо-юнацький і дорослий хокей в Західній Україні набував професійного розвитку. І сьогодні ним поставлено перед Івано-Франківською областю конкретне завдання щодо відкриття відділення хокею в ДЮСШ. І створити його найбільш реально можна в Калуші, де є льодовий палац, який вже практично передано з державної власності в комунальну власність області. Але для того, щоб тут, скажімо, і діти з Долини, Снятина, Надвірної чи інших міст мали можливість тренуватися, займатися хокеєм, а також навчатися за загальношкільною програмою, десь харчуватися і тимчасово проживати, потрібно, мабуть, створити школу-інтернат на певну кількість учнів. Над розробкою цього проекту ми зараз працюємо. А взагалі ми плануємо провести ревізію всіх наявних в області ДЮСШ, детально перевірити їхні можливості щодо виховання дітей у відділеннях, секціях, групах з тих чи інших видів спорту. Можливо, функціонування деяких відділень в окремих ДЮСШ взагалі виявиться недоцільним. А десь, можливо, з’ясується, що хтось з тренерів-викладачів безвідповідально працює з дітьми, або вже не працює так ефективно, як раніше.

Словом, все це буде зроблено, а тоді ми побачимо, що, скажімо, в Калуші потрібно створювати більш належні умови для розвитку хокею, у Надвірні – для розвитку дзюдо, а відповідно й забезпечувати в цих містах приїжджих юних спортсменів харчуванням, житлом, правом на продовження навчання за загальношкільною програмою. Тільки так, я переконаний, ми вибудуємо в області правильну й ефективну схему для досягнення вагомих результатів у спорті вищих досягнень. Адже ніхто з газдів не починає споруджувати будинок з даху, а спершу закладає фундамент.

Рухаючись таким шляхом та докладаючи разом з підприємцями, спонсорами свої спільні зусилля для того, аби створити дітям в Калуші умови й можливості для занять хокеєм на професійній основі, ми матимемо підставу сказати, що наша команда «Білі ведмеді» (а може, вона отримає й нову назву) вже здатна буде виступати в чемпіонаті України. Не виключено, що це станеться в наступному хокейному сезоні. А взагалі Калуш з такою сучасною льодовою ареною мав би в перспективі стати центром розвитку професійного хокею в Західній Україні.

Василь Ткачук (Спорт Калущини, 18.01.2013)