Луцький дитячий хокейний клуб «Спарта» нині грає аж у чемпіонаті Придніпровської хокейної ліги серед юнаків 2007-2008 р. н. Амуніція, переїзди, матчі – все це переважно на плечах батьків малих хокеїстів, які без тями люблять свій вид спорту. Про якусь підтримку від держави чи місцевої влади наразі не йдеться, тому не дивно, що останнім часом у результаті кризи в українському хокеї багато гравців шукають кращої долі за кордоном.
Молоді і втрачені
Зазвичай пишуть про дорослих гравців, які вже заграні за збірні України і шукають варіанти заробітку в різних іноземних, у тому числі російських лігах. Проте проблема з міграцією гравців дитячого та юніорського віку є більш серйозною. Нічого поганого в тому, що діти та їхні батьки шукають більш конкурентне середовище для підвищення майстерності. Це нормально, враховуючи низький рівень хокею в Україні та бажання продовжувати кар’єру професійно. Проте коли дитина переїжджає до країн Європи, США або Канади, в майбутньому на 95% вона зберігає українське громадянство. І зовсім інша ситуація з переїздом українських гравців до Росії.
Нещодавно в чемпіонаті Московської області з хокею у команді ЦСКА з’явився 14-річний український захисник Артур Чолач. Вихованець Новояворівської школи хокею та «Галицьких Левів» переїхав до Росії не просто як легіонер. На сайті Федерації хокею Москви Артур уже підписаний як гравець, що має російське громадянство. Тобто батьки дитини вже оформили відповідні документи і за два роки, по досягненню 16-річного віку, Чолач з великою ймовірністю отримає російський паспорт.
Артур Чолач – доволі перспективний захисник. В 11 матчах, які він уже встиг зіграти за команду ЦСКА 2003 року народження, хлопець закинув дві шайби і набрав чотири очки. Через два-три роки він уже міг би грати за юніорську збірну України U18, але, на жаль, найімовірніше, український хокей цього хлопця вже втратив.
Найгірше те, що разом із Чолачем у ЦСКА грають ще два вихованці українського хокею – 13-річний захисник Володимир Волков та 14-річний нападник Гордій Маслов – вихованці школи донецького «Донбасу». Вони теж заявлені як гравці, що мають російське громадянство. На цьому список не закінчується. Наприклад, у школі білоцерківського «Білого Барса» є двоє гравців, які свідомо відмовилися від викликів до юніорської та молодіжної збірних України, аби колись отримати російське громадянство – 17-річний захисник Володислав Герцик та 18-річний нападник Максим Разумов.
Хочеш грати – змінюй паспорт!
Майже кожен українець, який хоче продовжити кар’єру в російських лігах, дуже скоро постає перед вибором: або, хлопче, отримуй російський паспорт, або – до побачення. Більшість обирає перший варіант.
Наразі в найсильнішій лізі Росії – КХЛ – виступають відразу сім хокеїстів, які могли б грати за збірну України, але вже грали колись чи виступають зараз під російським прапором. Або просто відмовляються від українського громадянства, аби не вважатися легіонерами в КХЛ. Це Володимир Ткачов («Барс»), Микита Лісов («Авангард»), Олексій Міхнов («Автомобіліст»), Микола Жердєв («Нєфтєхімік»/«Динамо» Рига), Павло Падакін (ХК «Сочі»), Олексій Понікаровський («Кунь Лунь»), Віталій Вишневський («Сєвєрсталь»). Є ще Олександр Матєрухін, що відмовився від збірної України заради білоруського паспорта й виступає в тій же КХЛ за мінське «Динамо».
Тож виникає цілком природне запитання: для якої країни працюють хокейні школи України?
Багато найбільш обдарованих дітей виїжджає до Росії за мовчазної згоди тренерів та керівництва шкіл. Більше того, деякі наставники, маючи гарні зв’язки з російськими колегами, відкрито агітують дітей та їхніх батьків їхати саме до Росії, а не до США, Канади чи Європи, де не потрібно змінювати громадянство.
У той же час хокейна Україна навесні 2018 року буде молитися, аби наша національна збірна не програла бодай Румунії та Естонії у третьому за рангом дивізіоні чемпіонату світу – дивізіоні для хокейних карликів. І це при шалених традиціях в хокеї, з двома володарями Кубка Стенлі в минулому, а також багатьма сильними гравцями у сьогоденні, які, на жаль, уже грають під іншим прапором.
Іван Богданович (Волинські Новини, 23.11.2017)
Молоді і втрачені
Зазвичай пишуть про дорослих гравців, які вже заграні за збірні України і шукають варіанти заробітку в різних іноземних, у тому числі російських лігах. Проте проблема з міграцією гравців дитячого та юніорського віку є більш серйозною. Нічого поганого в тому, що діти та їхні батьки шукають більш конкурентне середовище для підвищення майстерності. Це нормально, враховуючи низький рівень хокею в Україні та бажання продовжувати кар’єру професійно. Проте коли дитина переїжджає до країн Європи, США або Канади, в майбутньому на 95% вона зберігає українське громадянство. І зовсім інша ситуація з переїздом українських гравців до Росії.
Нещодавно в чемпіонаті Московської області з хокею у команді ЦСКА з’явився 14-річний український захисник Артур Чолач. Вихованець Новояворівської школи хокею та «Галицьких Левів» переїхав до Росії не просто як легіонер. На сайті Федерації хокею Москви Артур уже підписаний як гравець, що має російське громадянство. Тобто батьки дитини вже оформили відповідні документи і за два роки, по досягненню 16-річного віку, Чолач з великою ймовірністю отримає російський паспорт.
Артур Чолач – доволі перспективний захисник. В 11 матчах, які він уже встиг зіграти за команду ЦСКА 2003 року народження, хлопець закинув дві шайби і набрав чотири очки. Через два-три роки він уже міг би грати за юніорську збірну України U18, але, на жаль, найімовірніше, український хокей цього хлопця вже втратив.
Найгірше те, що разом із Чолачем у ЦСКА грають ще два вихованці українського хокею – 13-річний захисник Володимир Волков та 14-річний нападник Гордій Маслов – вихованці школи донецького «Донбасу». Вони теж заявлені як гравці, що мають російське громадянство. На цьому список не закінчується. Наприклад, у школі білоцерківського «Білого Барса» є двоє гравців, які свідомо відмовилися від викликів до юніорської та молодіжної збірних України, аби колись отримати російське громадянство – 17-річний захисник Володислав Герцик та 18-річний нападник Максим Разумов.
Хочеш грати – змінюй паспорт!
Майже кожен українець, який хоче продовжити кар’єру в російських лігах, дуже скоро постає перед вибором: або, хлопче, отримуй російський паспорт, або – до побачення. Більшість обирає перший варіант.
Наразі в найсильнішій лізі Росії – КХЛ – виступають відразу сім хокеїстів, які могли б грати за збірну України, але вже грали колись чи виступають зараз під російським прапором. Або просто відмовляються від українського громадянства, аби не вважатися легіонерами в КХЛ. Це Володимир Ткачов («Барс»), Микита Лісов («Авангард»), Олексій Міхнов («Автомобіліст»), Микола Жердєв («Нєфтєхімік»/«Динамо» Рига), Павло Падакін (ХК «Сочі»), Олексій Понікаровський («Кунь Лунь»), Віталій Вишневський («Сєвєрсталь»). Є ще Олександр Матєрухін, що відмовився від збірної України заради білоруського паспорта й виступає в тій же КХЛ за мінське «Динамо».
Тож виникає цілком природне запитання: для якої країни працюють хокейні школи України?
Багато найбільш обдарованих дітей виїжджає до Росії за мовчазної згоди тренерів та керівництва шкіл. Більше того, деякі наставники, маючи гарні зв’язки з російськими колегами, відкрито агітують дітей та їхніх батьків їхати саме до Росії, а не до США, Канади чи Європи, де не потрібно змінювати громадянство.
У той же час хокейна Україна навесні 2018 року буде молитися, аби наша національна збірна не програла бодай Румунії та Естонії у третьому за рангом дивізіоні чемпіонату світу – дивізіоні для хокейних карликів. І це при шалених традиціях в хокеї, з двома володарями Кубка Стенлі в минулому, а також багатьма сильними гравцями у сьогоденні, які, на жаль, уже грають під іншим прапором.
Іван Богданович (Волинські Новини, 23.11.2017)
Теги: національна збірна