Автор: Микола Корзун
Дата: 06/02/19 17:42
 
Коли до нас приходить зима, настає пора хокею із шайбою та лижних прогулянок. У пам’яті старшого покоління житомирян назавжди залишаться десятки льодових майданчиків, які мали назву «жеківських хокейних коробок».

І справді, колишні «жеки» мали цілком конкретні завдання заливати і стежити за порядком на льодових майданчиках. Особливо популярними у Житомирі були льодові майданчики, де збиралися позмагатися, наприклад, хокеїсти із усього міста. Житомиряни ще й досі пам’ятають ковзанку на «Спартаку», яка була центром зимового спортивного дозвілля для житомирських юнаків та навіть дорослих чоловіків.

Тепер про все це доводиться лише згадувати. Важко однозначно відповісти на запитання, чому сьогодні влада не має або не шукає інструментів для облаштування зимового дозвілля для житомирян. Адже про «жеківські катки» вже й мало хто пам’ятає, а нових варіантів та підходів у нашому місті просто не з’явилося. Хоча усім зрозуміло, що Житомир – потужне і велике місто із 270 тисячами жителів, давно повинен був подбати про штучну льодову ковзанку. Ми не будемо казати, що таких ковзанок в Україні зараз аж занадто багато, але так сталося, що у багатьох містах, містечках і навіть селах України штучні ковзанки з’являються, а у Житомирі до цього справа не доходить.

Мені може хтось заперечити, що, мовляв, вже у 2007-му році у Житомирі з’явилася ковзанка із штучним льодом на «Плазі», потім трохи більший льодовий майданчик з’явився у ФОКу, а ще пізніше житомиряни отримали змогу грати у хокей та займатися фігурним катанням на ковзанах на льоду «Глобал ІСЕ». Але, по-перше, усі три вищеперелічені ковзанки були у суто комерційному підпорядкуванні, а тому конкретно залежали від фінансових можливостей тих людей та організацій, які їх відкривали і облаштовували їх обслуговування. По-друге, задля об’єктивності зазначимо, що усі три ковзанки у Житомирі одночасно у нашому місті ніколи не працювали. А якщо вже зовсім точно – сьогодні функціонує лише одна із них, у вищезазначеному торговому комплексі «Глобал». Зрозуміло, для такого великого міста, як Житомир, лише одного майданчика зі штучним льодом очевидно недостатньо, щоб говорити про належні умови для занять фігурним катанням на ковзанах чи для створення, наприклад, ДЮСШ із хокею. І головним чинником, який найбільше впливає на саму можливість системних занять на льоду, є фактор сезонності. Тобто штучний лід у Житомирі сьогодні є лише на ковзанці «Глобал ІСЕ», але тільки із листопада до березня. Якщо бути точним, у кращому разі – лише п’ять місяців на рік юні хокеїсти чи юні фігуристи мають змогу вчитися, вдосконалювати майстерність і готуватися до змагань. Хто хоча б трохи розуміється на суто спортивних аспектах занять із фігурного катання на ковзанах чи хокею із шайбою, той одразу скаже, що юні фігуристи чи юні хокеїсти не можуть по півроку «відпочивати» від льоду, чекаючи із квітня до листопада на появу у нашому місті штучної ковзанки. Найбільш авторитетний фахівець і тренер із фігурного катання на ковзанах у Житомирі (і на Житомирщині загалом) Ірина Дмитрівна Устимович згадує, що поява у 2007-му році у Житомирі першої штучної ковзанки у комплексі «Плаза» спричинила велику увагу дітей і їх батьків до занять фігурним катанням. Потім у Житомирі з’явився ще один майданчик у ФОКу на Польовій, де умови для занять були ще кращими. Але ситуація навколо хокею і фігурного катання залежить не стільки від ентузіазму батьків чи наявності фахівців-тренерів, скільки від спроможності забезпечити умови для занять на льоду хоча б упродовж десяти місяців на рік. За словами Ірини Устимович, у Житомирі таких умов ніколи не було. Хоча були надії та сподівання, що стаціонарна ковзанка чи льодова арена після активного старту чи сплеску бажання житомирян займатися фігурним катанням на ковзанах все ж таки буде збудована. Як справжній фахівець і активний ентузіаст появи у Житомирі повноцінного майданчика зі штучним льодом, Ірина Устимович уважно стежила за словами, заявами та обіцянками, які лунали із владних кабінетів, починаючи із 2008-го року. Житомиряни, напевно, вже й забули, як мер Житомира Віра Шелудченко привселюдно говорила про наміри негайно приступити до побудови штучної ковзанки чи навіть льодового стадіону. Більше того, у 2008-му році в Україні було проголошено завдання збудувати упродовж 5-ти років майже 60 льодових ковзанок. Звісно, хоча б одна із них мала з’явитися і у Житомирі. Про необхідність побудови льодового палацу у Житомирі говорили губернатори Юрій Павленко, Юрій Забела, а потім (вже через 7 чи 8 років) і Ігор Гундич. За часів мера Віри Шелудченко навіть місце для побудови льодової арени було визначене – у районі аеропорту для цього передбачалося виділити трохи більше 3-х гектарів землі. Пізніше, вже із губернаторських вуст, називалися ділянки землі у районі нинішнього технологічного університету («політеху»), а також у приміському селі Станишівці. У 2016-му році за ініціативи тієї ж Ірини Устимович з’явилася петиція до Житомирської міської ради щодо необхідності побудови у нашому місті штучної ковзанки. Петиція швидко набрала необхідну кількість голосів підтримки, а влада міста Житомира з цього приводу відповіла… подякою за увагу до такого важливого питання. Трохи пізніше, вже після відвідин американського міста Індіанаполісу, мер Житомира Cергій Сухомлин заявив, що у Житомирі вивчається питання про побудову Льодового палацу із універсальною ареною і місцями для 5-ти тисяч глядачів. Вражала вартість такого об’єкта, на побудову якого знадобилося б більше десяти мільйонів так званих умовних одиниць. Якщо простіше і на наші гроші, то вартість такого об’єкта може обійтися сьогодні у майже 300 мільйонів гривень. Сума фантастична не лише для бюджету міста Житомира, але навіть для Держбюджету України. До того ж якщо навіть уявити, що у Житомирі з’явиться палац із універсальною ареною, яку (у тому числі) можна буде використовувати у якості льодового майданчика, то це не означає можливості регулярних занять на ньому юних фігуристів та хокеїстів. При цьому міська (так само, як і обласна) влада Житомира мала б знати, що, наприклад, Льодовий палац ім. Степана Бандери у місті Калуші був збудований за 22 мільйони гривень, льодовий палац у Херсоні – за 30 мільйонів, а льодова арена у місті Богуславі (Київська область) – за 38 мільйонів гривень. Навіть у селі Ковалівці (знову ж таки – Київщина) за кошти місцевої агрофірми «Світанок» побудована штучна ковзанка для регулярних занять юних фігуристів та хокеїстів. У Житомирі на таке досі не спромоглися. При цьому, за словами Ірини Устимович, популярність занять із фігурного катання на ковзанах зростає не лише у Житомирі. Такий самий сплеск уваги є серед батьків та дітей Черняхова, Коростишева, Бердичева і навіть Коростеня. Свого часу, коли у Житомирі взагалі не було штучного льоду, юні фігуристи-житомиряни, які вже домоглися певних успіхів на змаганнях всеукраїнського рівня серед аматорів, були змушені вирушати на тренування до Вінниці чи столиці України. Це, як мінімум, двічі або й тричі на тиждень. Годі говорити, чого коштували такі поїздки для батьків та юних спортсменів.

Тим часом сьогодні епіцентр занять на штучному льоду у Житомирі знаходиться на ковзанці «Глобал ІСЕ». Щодня тут займаються не лише юні фігуристи під керівництвом тренера Ірини Устимович, але й приходять сотні житомирян, аби відпочити у такий доволі захоплюючий спосіб. Усім зрозуміло, що штучний лід у «Глобалі» – річ недешева, а тому година занять на ковзанці вартує чималих коштів. Адже навіть тренер, яка навчає юних спортсменів елементів фігурного катання, також купує квиток, щоразу виходячи на лід. Знову ж таки все це – лише до весни. Весною, вже за прийнятою традицією, а насправді через те, що утримання штучного льодового майданчика весною та влітку значно дорожчає, ковзанка у «Глобалі» зникає, і на її місці встановлюють батутний майданчик. Восени все повторюється, і у листопаді штучний лід знову з’являється. Знову відкривають черговий сезон, знову приходять чиновники і вітають юних спортсменів, але якісно справи на краще у Житомирі не поліпшуються. Ірина Устимович каже, що певною альтернативою заняттям із фігурного катання на ковзанах могли б стати регулярні заняття на роликових ковзанах. Штучного льоду вони не потребують, але майданчик зі спеціальним покриттям для заняття на роликах також потрібен. Поки що у Житомирі і з цим – проблема. І все тому, що цілеспрямованої або, як кажуть, предметної уваги та намагання зрушити ситуацію на краще із боку влади поки що не видно. Поодинокі та епізодичні заяви керівників міста чи області щодо намірів побудови льодової арени всерйоз ніким вже й не сприймаються. Адже скільки можна говорити, обіцяти і… мріяти. Хоча мріяти житомирським дітям поки що ніхто не забороняє. Але й не більше!

Микола Корзун (20 хвилин, 06.02.2019)
 
Поки що коментарів немає

 

* Ваш коментар буде доступний для редагування протягом 10 хвилин
Сторінка створена за 0.034 секунди