Автор: В’ячеслав Волков
Дата: 06/05/23 17:38
 
В. Шахрайчук (Фото: ФХУ)
Національна збірна України під керівництвом Вадима Шахрайчука не змогла підвищитися у класі на чемпіонаті світу-2023 у Таллінні, але після торішньої «бронзи» зробила крок уперед і виборола друге місце. Крім того, наша команда залишила приємне враження своєю грою в Таллінні та продемонструвала найкращу результативність на форумі – 35 шайб у п’яти матчах!

В інтерв’ю прес-службі ФХУ наставник збірної України підсумував виступ підопічних протягом усього сезону, прокоментував вибір воротаря на вирішальну гру з Японією, згадав про резерви «синьо-жовтих», про розмову з Георгієм Зубком у тренерській роздягальні в Таллінні, а також розповів топ-новину щодо створення у нинішньому міжсезонні нової команди на хокейній мапі України – «Київ Кепіталз».


– Вадиме Валерійовичу, яка думка у вас сформувалася за підсумками чемпіонату світу та в цілому для збірної України в сезоні, що минає?

– Однозначно, у сезоні-2022/23 національна збірна України зробила крок уперед у своєму розвитку: за результатом та якістю гри. Беремо відлік від Єврочелленджа в Будапешті, де ми в компанії серйозних команд із вищого дивізіону показали дуже хороший хокей і вибороли призове місце. На початку року ми провели серію відмінних матчів на Універсіаді проти Чехії, Швеції, Латвії, яку повністю переграли за багатьма компонентами, але не втримали перемогу за 0,2 секунди до сирени… Півтора періоду грали на рівних із майбутнім чемпіоном студентських Ігор – Канадою! Думаю, хокеїсти показали хороший результат у Лейк-Плесіді, але переконаний, що якби наш склад вдалося доукомплектувати гравцями калібру Мережка, Пересунька чи Трахта, котрих не відпустили клуби, ми краще зіграли б у більшості, а тому й результат був би вищим.

Безпосередньо перед самим чемпіонатом світу ми також провели гарну та результативну серію із шести товариських ігор з Угорщиною, Литвою та збірною клубів Латвії, яка додала нам сил та впевненості. Проте вже на ЧС-2023 у Таллінні нашим каменем спотикання знову-таки стала збірна Японії. На жаль, ми програли азіатам на всіх рівнях: на ЧС-Ю18, ЧС-Ю20, на Універсіаді і знову на дорослому турнірі національних команд.

– У вас є відповідь, чому нашим командам котрий рік поспіль не вдається здолати японців?

– Дисципліна та виконання ігрового завдання у японців на дуже високому рівні. Не здивуюся, якщо їхня доросла збірна наступного року на одному диханні проб’ється ще вище – в еліту світового хокею. Раніше ми перегравали Японію за рахунок кращого катання, техніки володіння шайбою та багатьох інших ігрових аспектів. Тобто ми били їхню дисципліну своїми козирями. Але зараз ми не можемо знайти прийом, як впоратися з їхньою дисципліною, котра підкріплена виконавською майстерністю, як у того ж автора дублю в наші ворота Юшироха Хірано. Так сильно й влучно в нашій команді ніхто не вміє кидати! Японців можна спіймати лише тоді, коли вони почнуть розкриватися, але для цього треба забивати першими.

– Вадиме Валерійовичу, якби у вас була можливість повернутися у часі на місяць тому, що б змінили у підготовці команди?

– Можливо, переніс би на пізніший термін товариські матчі з Угорщиною… На початку збору були великі побоювання щодо двох контрольних зустрічей у Мішкольці, оскільки половина команди самостійно підтримувала форму після завершення сезону та проводити зустрічі довелося з «чистого аркуша» без спільної підготовки… Дати нас не влаштовували, але довелося грати через попередню домовленість із суперником. Разом з тим я залишився задоволений якістю гри та готовністю команди в іграх з Угорщиною.

Потім у нас був у планах поєдинок із Китаєм у Ризі, але азіати довго не відповідали, тому ми погодилися на поєдинки проти збірної клубів Латвії, адже нам були потрібні матчі. Щодо кадрових моментів, то ми сформували кандидатів не за колишні заслуги, а саме тих хокеїстів, які мали принести команді користь. На підставі товариських зустрічей ми й визначили остаточну заявку на турнір, хоча за деякими позиціями міркували до останнього моменту. За інших рівних вибір зробили на користь молодших виконавців, оскільки ми не хотіли сповільнювати командну швидкість на турнірі, де є швидконогі японці та китайці.

– Вибір основного воротаря на вирішальну битву з Японією багатьох шанувальників хокею здивував.

– Спочатку тренерський штаб планував, що зустріч з Японією розпочинатиме Едуард Захарченко і до останнього моменту особисто я схилявся на користь найкращого воротаря чемпіонату України-2022/23, але аналіз проведених Едуардом ігор у контрольних матчах та на чемпіонаті світу, коли він пропускав у середньому по три шайби, схилив чашу терезів на користь Богдана Дьяченка… Три шайби для Захарченка – це багато. Та й коефіцієнт відбитих кидків на рівні 80% перед останньою грою говорив сам за себе. Це не ті цифри, які Захарченко і всі ми розраховували побачити… Він сильно нервував із цього приводу, намагався виправити ситуацію, проте колегіальне тренерське рішення було зроблено на користь Дьяченка, який був на підйомі: за останній місяць Богдан впевнено виглядав на тренуваннях і добре відіграв усі ті матчі, в яких брав участь, у тому числі й фінал чемпіонату України проти «Кременчука».

– В результаті Дьяченко не врятував у деяких епізодах і пропустив чотири шайби, а Захарченко, котрий вийшов на заміну, «намалював» п’яту шайбу в наші ворота… Воротарі підвели?

– Не хочеться вішати «усіх собак» на наших голкіперів, адже воротарям мають допомагати захисники та нападники, але за коефіцієнтом надійності воротарська лінія збірної України виявилася найгіршою серед усіх бригад на ЧС-2023 у Таллінні. На жаль, ті ж Нідерланди та Сербія виявилися кращими за нашу зв’язку: Дьяченко – Захарченко. А щоб перемагати Японію – голкіпери мають «сейвувати» та бути справжньою «стіною» на останньому рубежі.

– Після програного матчу Японії (3:5) у роздягальню заходив президент ФХУ Георгій Зубко, а потім ви довго розмовляли у тренерській… Які теми обговорювали гарячими слідами?

– Було висловлено оцінку конкретної зустрічі з Японією та всього чемпіонату світу. Жодного негативу гравці та тренери не почули, тому продовжуємо працювати. Також обговорили шляхи вирішення головного завдання для збірної України, але тут багато чого впирається в кадри та можливості, тому що в нашій країні досі триває кровопролитна війна і вона дуже обмежує ресурси у підтримці нашого хокею.

Ті ж японці, які не знають війни на своїй території, мають кращу економічну та технологічну складову, відмінні умови для підготовки збірної країни, йшли до дивізіону 1A довгих сім років!

– Від кого з українських хокеїстів чекали більшого на льоду у Таллінні?

– Не хочу називати прізвища, але у нас була група гравців, яка виступила нижче своїх можливостей. Мені здається, хлопцям потрібно розібратися в собі, куди рухатися далі: або викладатися на 100 відсотків, або залишатися вдома вирішувати свої питання. На жаль, хокеїстам не вистачало концентрації, вони відволікалися на нехокейні історії і це позначилося на їхньому виступі. Хоча, загалом, підкреслю, я залишився задоволений керованістю команди, яка виявила дисципліну і в побуті, і на льоду.

– Навіть два матчі-штрафи у п’яти іграх не зіпсували загальне враження?

– Якщо винести за дужки матч-штрафи, то збірна України отримала лише 14 двохвилинних штрафів у п’яти матчах і виявилася найдисциплінованішою командою форуму за цим показником! А хлопці, які заробили невиправдані вилучення до кінця матчу, не роздовбаї чи хулігани! Усі ці фоли походять від того, що ми елементарно не вміємо вести силову боротьбу. Я говорив про це ще до чемпіонату світу.

– Чи є розуміння, як вирішити цю проблему?

– По-перше, цьому треба навчати гравців із ранніх років. По-друге, необхідно проведення суддівських семінарів з командами на внутрішній арені, на яких арбітри могли б роз’яснювати нововведення за правилами, за що найсуворіше караються ті чи інші порушення. Ну і третє, арбітри не повинні трактувати правила за подвійними стандартами. Якщо є порушення – треба карати. І якомога суворіше, з чим і бореться весь хокейний світ. Якщо гравець б’є опонента ковзаном чи хітує в голову, то й дискваліфікація має бути суворішою, ніж один матч…

– Хто з хокеїстів збірної України перевершив ваші очікування у Естонії?

– Зрадів, що органічно вписався до лав збірної України молодий Данило Трахт. З його допомогою у нас сформувалася ударна ланка: Пересунько – Мазур – Трахт, хоча спочатку я розраховував бачити у цьому поєднанні Михайла Сімчука, який так і не зміг приїхати до збірної через чемпіонський виступ у Північній Америці. У хлопців утворилася так звана «хімія», вони отримували задоволення від правильної гри та зіграли дуже результативно. Думаю, той самий Трахт сам не очікував від себе такого сплеску на чемпіонаті світу (6 шайб, 4 передачі). Похвальний великий обсяг чорнової роботи зробив і Вадим Мазур, але разом з тим центрфорвард записав до свого активу солідні 10 (3+7) очок за системою гол+пас.

Як справжній капітан вів команду уперед наш захисник Ігор Мережко, котрий заслужено завоював приз найкращому захиснику ЧС-2023, а також звання найкращому гравцю збірної України в Таллінні. Приємно здивував і форвард Олексій Ворона, який розпочинав світову першість на позиції 13-го нападаючого, а у підсумку з 13-ма очками став найкращим бомбардиром турніру! Видно, як за один сезон за кордоном універсал Ворона досяг прогресу і став сильнішим порівняно з самим собою рік тому. З першого матчу Олексій добре показав себе у розіграші більшості і під час турніру ми створили трійку: Коренчук – Німенко – Ворона, яка справила враження. Можливо, варто було у цьому поєднанні спробувати хлопців із самого початку чемпіонату світу… Також зазначу, що відмінний турнір провів і Коренчук – він закидав багато гарних шайб та виконував свої снайперські функції.

– Які резерви бачите для підсилення збірної України?

– В принципі, у нас є резерви в кожну лінію, є хороша молодь 2002-2004 р.н. Це і воротар Гліб Артцатбанов, який виграв молодіжний чемпіонат Чехії зі «Спартою», і захисники з Північної Америки – Артур Чолач, Арсен Палійчук, Андрій Євтухов, Олексій Дахновський, а також Артур Терчієв, який перебуває у розквіті хокейного віку. Якщо говорити про атаку, то тут нас також можуть посилити молоді Данило Коржилецький та Михайло Сімчук, які тільки-но стали чемпіонами юніорської ліги Альберта (AJHL). Однак гравцям не завжди вдається приїхати з Північної Америки на чемпіонат світу з об’єктивних та суб’єктивних причин.

– Що ж не вистачає національній збірній для підвищення у класі наступного року?

– Кадрів! Хотілося б мати по два рівноцінні гравці на кожну позицію, хай навіть не по два, а по «півтора» хокеїста. А ще нам потрібно підвищити рівень майстерності внутрішнього чемпіонату.

– У наступному сезоні у нашому дивізіоні 1B вже не буде незручної Японії, а групу сформують Україна, Китай, Естонія, Нідерланди, Іспанія та Литва. «Прохідна» група?

– У хокеї різні дива трапляються. Хто б міг подумати, що Китай із натуралізованими північноамериканськими гравцями з КХЛ із тріском програє Нідерландам (2:7), яких ми наступного дня розгромили – 14:2! За моєю інформацією, Китай наступного року, напевно, буде сильнішим за рахунок ще кількох натуралізованих гравців. Їм не вистачило місяця, щоб дозаявити цих гравців вже на таллінський ЧС-2023.

Щодо Литви, яка безславно вилетіла з групи 1A, то ця команда приблизно одного з нами рівня. Подивимося, хто буде господарем наступного форуму: одна річ – це Литва, а інша – Китай.

– Вадим Шахрайчук залишається біля керма національної збірної України? Які плани наступного сезону?

– У всього тренерського штабу із ФХУ ще рік діє контракт, тому ми налаштовані його відпрацювати. Що стосується клубних справ, то в новому сезоні на хокейній мапі України з’явиться тільки-но заснований новий амбітний клуб «Київ Кепіталз», котрий незабаром буде представлений публіці… Формувати та тренувати «Столичних» керівництво довірило мені, тому я поєднуватиму роботу у збірній України.

Додам, що спонсорами нового столичного клубу виступлять компанії із солідним фінансовим капіталом, які працюють на міжнародному рівні у галузі високих технологій та телекомунікацій. Їхні штаб-квартири знаходяться у Швейцарії та Великій Британії, а власники компаній – українські бізнесмени. В планах інвесторів розвивати клубну модель і вертикаль у нашому хокеї за аналогією з найкращими лігами Північної Америки та Європи, тому в «Кепіталз» намагатимуться збудувати систему та показати нашим хокеїстам, яким клуби не завжди видають ковзани та ключки, на якому рівні все має бути у професійному хокеї. Хлопці повинні бути забезпечені всім необхідним і щоб у них «горіли очі» грати в хокей. Саме таке бажання та бачення є у спонсорів команди «Київ Кепіталз».

В’ячеслав Волков (ФХУ, 06.05.2023)
 
Поки що коментарів немає

 

* Ваш коментар буде доступний для редагування протягом 10 хвилин
Сторінка створена за 0.01 секунди