Автор: Іван Вербицький
Дата: 03/06/23 19:12
 
В. Лецкан (Фото: ХК «Сокіл»)
Директор і основний спонсор «Сокола» підвів підсумки попереднього сезону і розповів, чого вболівальникам чекати від команди в майбутньому.

– В’ячеславе Львовичу, перед стартом попереднього сезону мало хто вірив у спроможність «Сокола» поборотися за чемпіонство. А ви?

– Почнемо з того, що я був налаштований скептично, коли отримав пропозицію взяти участь у чемпіонаті України. В країні війна, щодня сирени, щось летить – ми не розуміли, що буде завтра. Взагалі не уявляв, як за таких умов можна змагатися. Але ми таки погодилися. Час показав, що Федерація хокею України, наважившись проводити чемпіонат, прийняла правильне рішення. А ми зі свого боку втішені, що змогли підібрати склад, який став чемпіонським. Ті ж, хто в нас не вірив, нехай продовжують це робити й надалі. Я особисто, переглянувши повний список хокеїстів, яких ми підписали, був переконаний, що іншого місця, крім першого в цьому чемпіонаті для «Сокола» існувати не може.

Так, ми відчували труднощі. Почнемо з того, що підготовку до чемпіонату розпочали пізно, підійшли до офіційних матчів без передсезонки. Тому й фізичний стан гравців попервах бажав кращого. Довелося надолужувати згаяне в ході чемпіонату. Благо, хлопці і тренерський штаб відпрацювали якнайкраще. А в іншому… Не знаю, якою логікою керувалися наші скептики. Якщо порівняти склади всіх команд-учасниць, то «Сокіл» виглядав значно сильнішим.

– Насторожувало те, що добра половина гравців повернулася в хокей після тривалих пауз у виступах. Майбутній MVP плей-оф Сергій Бабинець не грав рік, але з тою травмою, через яку він змушений був оголосити про завершення кар’єри, гарантії, що чемпіонат вдасться дограти, не давав ніхто…

– Повертати назад у професійний спорт хлопців, які не грали по три, п’ять чи навіть сім років довелося вимушено. Хокеїстів на всі шість команд в Україні бракувало тоді і бракує зараз. Звісно, гарантії, що гравці, які не виступали тривалий час, повернувшись, зможуть відновити кондиції, не було. Але коли я побачив перші тренування, а потім матчі, хвилювання щезли. Безперечно, за відсутності легіонерів і від’їзду чималої кількості провідних українських хокеїстів за кордон загальний рівень нашого національного чемпіонату просів. Але такі в нас сьогодні реалії.

– Не є таємницею, що влітку у вас були трохи інші амбіції. Ви збиралися заявити «Сокіл» для участі в чемпіонаті Польщі. Коли цей варіант відпав, виглядало, що на час ви охололи до команди…

– Мені справді хотілося зібрати в «Соколі» найсильніших українських хокеїстів і заявити їх у сильний європейський чемпіонат. У цьому напрямі ми провели величезну роботу. Ми знаходилися на постійному контакті з Федерацією хокею Польщі. Завдячуючи їй ми отримували прекрасні умови для тренувань і виступів. Але витрати на участь і постійне перебування в чемпіонаті сусідньої країни на порядок вищі, ніж вдома. Нам не вдалося зібрати до купи партнерів і спонсорів, які підтримують «Сокіл» з моменту відродження клубу влітку 2020-го. Нам говорили: «Іде війна, про який чемпіонат мова?» Власними силами потягнути тягар витрат я був не здатен.

Тому вирішили зосередитися на чемпіонаті України. Яким я жив точно так само, як у попередні роки. То зовні могло здатися, що знаходжуся осторонь, адже перших місяці півтора від старту чемпіонату не знаходився в Україні. Не був присутній фізично, але при цьому перебував на постійному контакті з тренерами, гравцями і персоналом команди, тримав руку на пульсі, знав, що відбувається в «Соколі». А коли повернувся до Києва, все було так само, як у попередні роки.

– Ідея з заявкою в польський чемпіонат ще актуальна?

– На моє глибоке переконання, для того, щоб наша найперспективніша молодь прогресувала і продовжували розвиватися вже зрілі хокеїсти, їм треба створити конкурентне середовище. В менш конкурентному чемпіонаті, яким є теперішній український, рости складніше. Хлопцям треба до когось тягнутися і набиратися майстерності. Зрештою, варто визнати, що в цих реаліях ми отримали дуже непоганий чемпіонат України. Всі команди були приблизно одного рівня, тому цікавих матчів не бракувало. Так, ці поєдинки супроводжувалися великою кількістю помилок, але для гравців це був непоганий досвід.

– Яким би важким сезон в умовах війни не був, позитиву все ж було більше. Та інтрига, яка супроводжувала боротьбу за чемпіонство, не залишила байдужими навіть людей, які далекі від хокею. А чинних і потенційних спонсорів?

– У час війни важко когось вмовити вкладати гроші в будь-що, не лише у спорт. У цих обставинах вдячний компанії «Санагро», яка не відмовилася від «Сокола» і допомагала команді протягом усього сезону. Також маємо паливного партнера L.E.S, мережу магазинів спортивного одягу «Марафон», партнера, який нас вдягав, «Моршинську», яка закривала питання з водою під час матчів і тренувань. Звісно, важко нам було б без підтримки Департаменту молоді і спорту Київської міської державної адміністрації. Багато нам допомогли Федерація хокею України і Міністерство молоді і спорту, яке домовилося і виділило кошти на оренду Палацу спорту.

Буде дуже добре, якщо перелічені партнери і установи залишаться з «Соколом». З новими потенційними спонсорами ми ведемо щоденну роботу. Ці перемовини проводити набагато важче, ніж до війни. Але треба. І справа не в тому, що нових спонсорів шукаємо, бо не здатні утримувати команду самі. Ми показали, що на певному рівні «Сокіл» утримуємо вже три роки. Але хочеться рости, вдосконалюватися, ставати сильнішими, розвивати структуру клубу. Це нормальний процес.

– Також перед кожним сезоном гостро постає питання ігрового залу. Торік проблема вирішилася з допомогою ФХУ і Мінмолодьспорту. Чи є шанси, що хокей залишиться в головній критій арені країни ще на сезон?

– Це питання треба ставити не нам, а керівництву Палацу спорту. На мою думку, в разі, якщо чемпіонат відбуватиметься в тому ж режимі, що й торік, то вірогідність, що ми залишимося в Палаці, дуже велика. Якщо ж буде дозвіл на проведення масових заходів, то, на жаль, комерційна складова переможе спортивну. За таких обставин керівництво Палацу і Мінмолодьспорту не будуть до хокею такими прихильними, як у сезоні-2022/2023. За моєю інформацією, активні перемовини з керівництвом арени веде Федерація хокею України. Якщо вдасться домовитися, це буде ідеальний варіант. До гарних умов звикаєш швидко.

Але запасний варіант є. Традиційний – спорткомплекс АТЕК, у якому виступали до початку великої війни. Перемовини з керівництвом ковзанки і Департаментом молоді і спорту КМВА, оскільки мова також про дитячу школу, і не лише «Сокола», ведемо вже зараз. В цьому випадку в мене є чимало питань до керівництва АТЕКу. Хочеться, щоб перед здачею в оренду арену довели до більш-менш придатного стану. Коли ми туди заходили восени 2020-го, провели за власний рахунок косметичний ремонт, полагодили роздягальні. Якщо вирішимо повертатися зараз, будемо вимагати, щоб всі ці речі доводилися до ладу тими, хто бере за оренду гроші.

– З тієї миті, як капітан «Сокола» Вадим Мазур підняв над головою чемпіонський кубок, минуло трохи більше двох місяців, а склад команди на наступний сезон сформований, здається, відсотків на 90. Не пригадую такої швидкості…

– Ми виходимо з сьогоднішніх реалій. Хокеїстів у країні небагато, за кожного якісного виконавця треба чіплятися вже й зараз, поки цього не зробили конкуренти. Вважаю, що зі старту нинішнього міжсезоння ми провели гарну трансферну діяльність: залишили майже всіх представників чемпіонського складу і підсилилися такими іменитими виконавцями, як Віктор Захаров, Руслан Ромащенко і Денис Бородай. Попереду – крапкова селекція, яка закриє кілька проблемних позицій. Тренерський штаб кадровими рішеннями керівництва задоволений.

– З представників чемпіонського складу в списку хокеїстів, які продовжили співпрацю з «Соколом», бракує лічених прізвищ. І найперше – Богдана Дьяченка, який три місяці виступав за команду на правах оренди. Чи є шанси, що вдасться домовитися з «Харківськими Берсерками», клубом, якому належить Богдан, і повернути його до Києва?

– Були б дуже раді бачити Дьяченка в лавах нашої команди. Але в нього чинний контракт з «Берсерками». Якщо Богданові вдасться домовитися з керівництвом харків’ян, щоб його відпустили, то ми з радістю приймемо такого майстровитого воротаря в себе. Наразі ж воротарська позиція залишається для нас найпроблемнішою. Нам треба мати голкіпера, з яким зможемо вирішувати найвищі завдання вже й зараз. Ми, по-перше, не збираємося комусь віддавати чемпіонства вдома, а по-друге, хочемо достойно виступити в Континентальному кубку. Пошуками досвідченого воротаря ми зайняті. Варіантів серед українських воротарів небагато. Скажімо, було б добре, якби вирішив повернутися в Україну з Канади Дмитро Кубрицький. Але це питання зараз відкрите.

– Варіант з запрошенням іноземного воротаря та й легіонерів загалом зараз розглядається?

– Та ми б залюбки. Але легіонерів, які відповідали б нашим вимогам і погодилися б приїхати в Україну, знайти складно. А, може, й неможливо. Звісно, якщо вдасться знайти таких хокеїстів, будемо лише раді.

– Не укладений наразі контракт і з капітаном команди Вадимом Мазуром…

– Не розкриваючи всіх карт, скажу, що Вадим має пропозиції з сильнішого чемпіонату. Ми ставимося до такого розвитку подій з розумінням. Якщо Мазурові вийде перейти, будемо тільки раді. Вадим – один із провідних хокеїстів збірної України, йому треба рости. Якщо ж Мазурові не вдасться домовитися, зробимо все можливе, щоб залишити його в «Соколі».

– На цю мить точно відомо, що з провідних гравців чемпіонської команди «Сокіл» втратив Владислава Куцевича, котрий перейшов до лав новостворених «Кепіталз»…

– Ми хотіли залишити Влада і зробили йому пропозицію. Куцевич назвав умови, на які він би залишився. Я їх підтвердив, але Владислав через певний час повідомив, що йде від нас. Це його вибір.

– Новачків команди ви вже перелічили. Всі вони авторитетні. Але не всі сприймаються однозначно нашими вболівальниками…

– Захаров? Почнемо з того, що Віктор народився в Києві, займався в школі «Сокола» і в нашій команді починав професійну кар’єру. Захарова в юному віці в школи викупив керівник клубу «Донбас». У чому дитина винна? Віктор багато років виступав за донецький клуб і робив це дуже непогано. Досі вважаю Захарова з його потенціалом і природніми даними одним із найкращих центральних нападників України. Інша річ, що в «Донбасі» Віктор з різних причин трохи розгубив кондиції. Проте суті справи це не міняє.

Зараз людина повернулася додому. Не бачу в цьому нічого поганого. Так, чув, що до Віктора є питання в наших уболівальників. Які, переконаний, вдасться усунути крізь гру та особисте спілкування протягом чемпіонату. Захаров – вельми людяний і ввічливий. Нам може не подобатися, що Віктор поводився так, як хотіло керівництво «Донбасу». Він там не один такий був. Але то минуле. Нарешті давайте всі разом продемонструємо, що після 24 лютого 2022 року ми пробачили одне одному старі образи не лише на словах.

– З гравцями все начебто зрозуміло. Відкритим залишається питання з головним тренером. Поки не повідомлялося ні про те, чи залишається на посаді Костянтин Сімчук, ні про те, що його замінить інший фахівець.

– Протягом найближчого місяця все стане відомо. В нас є думки і напрацювання, маємо попередні домовленості. Але публічно про щось говорити зарано.

– «Сокіл» подав заявку на участь у Континентальному кубку. Це рішення може змінитися з огляду на обставини, як то було торік?

– Ні. Торішнє рішення було продиктоване моїм скептицизмом про існування команди в умовах війни. Тому вирішили, щоб заявка не пропадала, делегувати право участі «Кременчуку». Якби був час, щоб прийняти це рішення пізніше, вже коли вкомплектували команду на сезон-2022/2023, ми б не віддали «Кременчуку» місця в Континентальному кубку.

Іван Вербицький (ХК «Сокіл», 03.06.2023)
Теги: сокіл,  чу



 
Поки що коментарів немає

 

* Ваш коментар буде доступний для редагування протягом 10 хвилин
Сторінка створена за 0.01 секунди