Відтак, напередодні дебюту нашого клубу ми поспілкувалися з головним тренером Вадимом Шахрайчуком про те, чому він вирішив долучитися до нового хокейного проєкту в Богуславі, за яким принципом формує команду, які перспективи мають вихованці «Льодограю» та чого очікує від перших офіційних матчів своїх підопічних. А ще обговорили і значно глобальнішу мету: створення в Богуславі повноцінної хокейної системи, у якій вихованці місцевої школи матимуть можливість пройти шлях від перших тренувань на льоду до професійного хокею.
— Ви вже не вперше приходите в новий хокейний проєкт фактично на етапі його становлення. Цього разу — це «Шершні». Що саме Вас зацікавило у пропозиції очолити команду з Богуслава?
Насамперед — сам проєкт і люди, які його створюють. Мені цікаво працювати там, де є можливість разом із клубом вибудовувати систему. У Богуславі для цього є дуже хороша база — є «Льодограй», є хокейна школа, є діти, які займаються хокеєм, є люди, які багато років вкладають у розвиток цього виду спорту. Тобто, ми не починаємо з нуля. Навпаки: у нас уже є фундамент, на якому можна будувати дорослу команду.
Мені, також, близька ідея, що команда має бути частиною міста. «Шершні» — це не просто колектив, який приїхав кудись пограти. Це команда Богуслава, яка повинна представляти місто, область і тих дітей, які сьогодні виходять на лід у «Льодограї».
— Цього року команда, фактично, лише формується. За яким принципом Ви обираєте гравців? Що для Вас важливіше — майстерність, досвід чи характер?
У хокеї не можна вибрати щось одне. Звичайно, рівень майстерності має значення. Але якщо говорити про команду — то одного таланту недостатньо. Мені потрібні гравці, які готові працювати. Я завжди звертаю увагу на ставлення людини до тренувань, партнерів, команди, поставлених завдань. Можна мати хорошу техніку, але якщо ти не готовий працювати на команду — це проблема.
Досвід, безумовно, теж потрібен. Досвідчені гравці можуть допомагати молодшим, підказувати їм, вести за собою. Але я не прихильник того, щоб просто зібрати багато відомих прізвищ — мені потрібна команда.
Успішний хокеїст — це той, хто щодня хоче ставати кращим. Навіть якщо в нього вже є досвід і певне ім’я. У професійному спорті не можна зупинятися.
— Значну частину команди становлять вихованці «Льодограю». Як оцінюєте їхню підготовку, навички та потенціал?
Я бачу, що у хлопців є бажання — і це дуже важливо! Зрозуміло, що рівень дорослого чемпіонату — це вже інші швидкості, інша фізика, інша відповідальність. Тому хлопцям потрібно адаптуватися. Але для мене принципово важливо, що вони отримують цю можливість.
Я не розділяю команду на «місцевих» і «приїжджих» — на льоду до всіх повинні бути однакові вимоги. Якщо молодий хлопець із Богуслава працює краще — він повинен грати. Якщо йому ще чогось не вистачає — ми повинні допомогти йому це розвинути.
Для мене дуже важливо, щоб дитина, яка сьогодні займається в «Льодограї», бачила перед собою конкретний шлях: хокейна школа — молодіжна команда — дорослі «Шершні» — професійний хокей. Саме так повинна працювати хокейна система.
— 17 та 18 вересня на «Шершнів» очікують перші матчі Кубка України проти «Сокола». Якого результату очікуєте від цього протистояння?
Для нас це дуже серйозний виклик. «Сокіл» — це команда, яка добре всім відома. Це флагман українського хокею.
Так, ми дебютанти. Так, «Сокіл» має значно більше досвіду. Але хокей — це гра, де потрібно виходити на лід і доводити все безпосередньо в матчі.
Для нас ці ігри дуже важливі з погляду перевірки. Ми побачимо, де перебуваємо на якому етапі, що нам уже вдається, а над чим потрібно працювати. Я хочу, щоб хлопці грали дисципліновано, виконували те, що ми напрацьовуємо на тренуваннях, боролися за кожну шайбу і кожен метр льоду.
Результат, безумовно, важливий. І ми виходимо грати на перемогу. Але я, також, хочу побачити, що команда прогресує.
Для «Шершнів» це буде хороший тест. І такі матчі нам зараз дуже потрібні.
— Якщо подивитися трохи далі — якою Ви хочете бачити команду наприкінці сезону?
Я хочу, щоб наприкінці сезону ми могли сказати: «команда стала сильнішою». Не тільки за кількістю перемог чи місцем у турнірній таблиці. Я хочу бачити команду, яка розуміє, як вона повинна грати, яка має свій характер і свою ідентичність.
Щоб діти приходили на тренування і мріяли грати за «Шершнів». Щоб батьки приводили дітей у хокейну школу, тому що бачили перспективу. Щоб на домашніх матчах була атмосфера, щоб люди приходили підтримувати команду.
А якщо говорити про спортивну частину — то ми, звичайно, хочемо перемагати. Я не бачу сенсу займатися професійним спортом без амбіцій.
Але команда не будується за один місяць. Це процес. Ми тільки починаємо. І я думаю, що у «Шершнів» є хороша перспектива. Головне — багато працювати, не шукати легких шляхів і поступово рухатися вперед!
ХК «Шершні», 15.09.2006