Розкажіть про історію хокейної школи «Сокола».
Школу було створено 1982 року після побудови ЛСК «Авангард». СДЮШОР «Сокіл» виховала олімпійських чемпіонів, чемпіонів світу і Європи. В 1991 році нашу хокейну школу визнали кращою в Радянському Союзі. Після розпаду СРСР для школи настали тяжкі часи і вона трималась на голому ентузіазмі групи людей, що «хворіють» хокеєм. Через це школа, за інерцією, продовжувала випускати хороших хокеїстів. Але без вагомої підтримки ми прийшли до того, що зараз маємо – молодіжні та юніорські збірні команди України все слабше виступають на чемпіонатах світу, що є головним показником роботи ДЮСШ в країні. З приходом нового керівництва Федерації є надія, що відношення до хокейних ДЮСШ зміниться на краще.
Повернемось до Вашого дитинства. Як Ви прийшли в хокей?
Хокеєм почав займатись у віці 10 років у Омську. В 16 років вже виступав у складі команди майстрів другої ліги чемпіонату СРСР – «Шинник» (нині – «Авангард»). Приємно, що до сих пір на стіні льодової арени в Омську біля входу до роздягалень висить постер з моїм зображенням в «Галереї Слави». Справа в тому, що я входжу до числа 100 кращих бомбардирів омського «Авангарду». Грав там сезон 1982/1983, а потім з 1987 по 1993 роки. В Омську зараз мешкає моя мати.
Як Ви потрапили в київський «Сокіл»?
В 1983 році Валерій Петрович Голдобін приїхав до Омська, щоб переглянути Ігоря Жилінського (чемпіона світу у складі молодіжної збірної СРСР), але вибір пав на мене, і Анатолій Васильович Богданов дав своє «добро». Так я в 17 років потрапив до складу «Сокола», потім разом з Олегом Посметьєвим і Михайлом Татариновим у складі юніорської збірної Радянського Союзу став чемпіоном Європи 1984 року, а наступного року разом у складу молодіжної збірної виграв «бронзу» світової першості. На жалась, в подальшому моя ігрова кар’єра склалась не зовсім вдало: Анатолій Васильович давав мені чимало ігрового часу, але я був молодим , рано повірив, що можу і вмію все. Зараз я розумію, що саме тоді перестав рости як гравець. Зараз вже у якості тренера намагаюсь пояснити це своїм вихованцям, щоб вони не повторювали моїх помилок. Хто це розуміє – продовжує працювати, хто ні – зупиняється у розвитку.
Яким Ви бачите розвиток ДЮСШ в Україні?
Зараз, за великим рахунком, у всій України нормально функціонує три хокейних школи – в Києві – «Сокіл» та «Крижинка», і в Харкові – СДЮСШОР. Це, звичайно, для всієї України дуже мало і потрібно вже зараз відкрити тому ж Києві як мінімум дві школи.
Де ж їм займатися та грати?
Є «АТЕК», ковзанка на Науці, на Оболоні… Нові школи мають утримуватися за рахунок бюджетних коштів. Всіх дітей, які бажають займатися хокеєм, дві столичні школи не можуть прийняти. Коли в свої групи приходять займатись 35-40 хокеїстів, важко керувати навчально-тренувальним процесом. В ідеалі кожна група має складатися з 20-25 учнів. І тоді ми матимемо природний спортивний відбір в хокейні клуби України.
В Україні прийнято державну цільову соціальну програму «Хокей України». Що на Ваш погляд потрібно зробити в першу чергу?
Врятувати ту базу, яку ми маємо. Потрібно побудувати в рамках реалізації Програми льодову арену у Києві, де нині хокеєм на серйозному рівні займаються близько 700 дітей, а хоче ще більше. Тільки після цього потрібно зайнятися підйомом хокею в регіонах. Я не кажу, що Київ чимось кращий за інші міста, але дітей, які цікавляться хокеєм, на даний момент у столиці більше.
Чи існують зараз хокейні спецкласи?
Так – у нас є спецкласи в середній школі №28.
Чи бачите Ви розвиток в Україні комерційних шкіл?
Ні. Комерційні групи, як у Олега Циркунова на ковзанці «Наука» для підняття майстерності – так, а цілі школи – ні. Шанс грати у хокей має бути у всіх дітей.
Щоосені наша школа має одну й ту ж проблему: багато дітей приходить записуватись до школи, але після того, як батьки заходять в спортивні магазини і бачать ціни на хокейну амуніцію, то більшість йде. Школа зобов’язана мати матеріальну базу, щоб дати дитині все найнеобхідніше: ковзани, ключку, шолом, щоб діти могли почати займатися хокеєм. Якщо з цього року не вирішити проблему комплектування дітьми хокейних ДЮСШ хоча б в Києві та Харкові, то в майбутньому ми матимемо ще більші проблеми в усіх збірних командах України.
Ваша школа займається придбанням для дітей хокейної екіпіровки, наданням безкоштовного льоду для тренувань та ігор, чи оплачуєте ви проїзд на ігри та участь в турнірах?
Лід, участь команд в чемпіонаті України оплачує школа, а ось екіпіровка та проїзд на ігри білоруської першості лягає на плечі батьків.
Чи існує віковий «провал» в нашому хокеї?
Цей «провал» ми передрікали, так як на місцях бачили до чого все йде.
Чим же відрізняються діти 80-х та 90-х р.н.?
В ті роки на хокей ходило багато вболівальників – популярність хокею була дуже високою і тому записуватись в хокейну секцію ДЮСШ приходило багато дітлахів. Зараз популярність хокею в Києві невисока, так як діти, що приходять до нас в школу, «великого» хокею вживу не бачили. І справа тут не в тому, що для них немає безкоштовних пропусків на ігри «Сокола» в Броварах. Справа в тому, що в Бровари дітей мають відвезти батьки, у яких це не завжди виходить. Якщо раніше учень після тренування міг на автобусі чи тролейбусі проїхати до Палацу Спорту і подивитись хокей, то тепер більшість дітей навіть не знають хто зараз виступає у складі «Сокола».
Нове покоління дітей в Україні має жити хокеєм. І тоді рівень дитячого хокею в країні буде високим.
В яких вікових категоріях проходить навчання в ДЮСШ?
Це об’єднана група 1992 та 1993 р.н, і десять – з 1994 р.н. по 2003 р.н.
На Ваш погляд, як має розвиватись професійний хокей в Україні?
Безумовно, для національної збірної базовий клуб має грати на найвищому рівні. Але для загального розвитку хокею в державі потрібен чіткий, цікавий і конкурентоздатний чемпіонат України.
В 2010 році України прийматиме чемпіонат світу серед юніорських команд. Це може позначитись на розвитку дитячого хокею в нашій державі?
Можливо, це стане поштовхом для розвитку хокею в Україні в цілому.
І наостанок, як можна записатися до хокейної школи «Сокола»?
Набір дітей проходить щорічно. Всі бажаючі можуть завітати на вул. Мельникова, 46, в ЛСК «Авангард» або зателефонувати нам за номером 483-34-44.
Прес-служба Федерації хокею України, 09.11.2009