У спортивному училищі може зникнути відділення популярної гри
Автор: Юрій Кириченко
Дата: 12/09/14 09:17
 
Прихильники хокею зі стажем добре пам’ятають, як навколо знаменитого столичного клубу «Сокіл» утворилася потужна структура дитячих шкіл у кількох містах республіки. Українці у складах багатьох збірних країни ставали чемпіонами світу та Європи серед юнаків і юніорів.
Тепер ті часи згадуються як казкові. Поступово наш великий і потужний хокейний корабель сів на мілину. Тепер він виживає насамперед завдяки ентузіастам. Тому маленькі острівці, на яких базуються дитячі осередки, оцінюються на вагу золота.
Не дивно, що великі надії покладалися на відділення хокею, котре 2011 року відкрилося в Республіканському вищому училищі фізичної культури (РВУФК). Опановувати хокейну науку там почали понад 40 найперспективніших хлопців з усієї країни.
Слід сказати, що відкриття відділення стало результатом спільних зусиль Федерації хокею України та профільного відомства. Вони серйозно заходилися виконувати Державну цільову соціальну програму «Хокей України», і протягом трьох років відділення існувало без суттєвих проблем. Його вихованці регулярно вигравали кубки та медалі престижних міжнародних та національних змагань.
Отже, ми небезпідставно очікували появи нового потужного покоління, котре прийняло б естафету в наших зірок — Христича, Годинюка, Шундрова, Ширяєва, Федотенка та інших.
Влітку юні хокеїсти готувалися до нового навчального року. Аж раптом, мов грім серед ясного неба, з’явилася інформація про відсутність коштів на забезпечення навчально-тренувального процесу. Одразу зауважимо, що цієї проблеми могло б і не бути, якби керівництво училища вчасно вирішило питання землевідведення під будівництво льодової арени за державні кошти. Але не зробило цього. Чому? Відповіді чекати не варто, бо тепер училище очолюють нові люди.
Не дочекалися юні хокеїсти допомоги і від нового керівництва закладу, яке замість того щоб забезпечити тренувальний процес, вирішило відмовитись від послуг... тренерів відділення. Вочевидь, у головному кабінеті училища вирішили, що найпростіший спосіб вирішення проблеми — це проігнорувати її наявність. В результаті спортсмени залишились і без тренерів, і без занять. Про участь у змаганнях навіть локального масштабу навіть не йдеться.
Уже незабаром юні хокеїсти шукатимуть собі нове місце для занять улюбленою справою. І добре, якщо дитина з Києва або Харкова. Тоді в неї є бодай теоретична можливість продовжити навчання в місцевих школах. А що робити дітям з Миколаєва, Львова, Луцька чи Одеси? Схоже, лише скаржитися на лиху долю.
Шкода, що так сталося, бо у відділенні хокею училища було створено чудові умови для тренувань. Про такий підхід у звичайних ДЮСШ навіть і не мріють. Відтак перспективні спортсмени або опустяться на значно нижчий рівень, або взагалі припинять тренуватися. А це був найпотужніший резерв національного хокею.
Всі дуже сподівалися, що в квітні наступного року вихованці РВУФК зможуть потрапити до складу юніорської збірної України, котра виступатиме в престижному турнірі. Тепер про перспективи самої збірної слід говорити з великими сумнівами.
От і виникає запитання: чому в державі, де існує лише одна програма з розвитку конкретного виду спорту, присвячена саме хокею, отак відверто нехтують великою групою перспективних вихованців?

Юрій Кириченко (Голос України, 12.09.2014)
Теги: київ
 
Поки що коментарів немає

 

* Ваш коментар буде доступний для редагування протягом 10 хвилин
Сторінка створена за 0.009 секунди