Минулого понеділка на ковзанку Виставкового центру в Києві завітав видатний чеський хокейний воротар Домінік Гашек. Він поспілкувався з юними вихованцями київського «Сокола», роздав сотні автографів і зробив десятки фото. Найнесподіванішою постаттю поміж великої кількості юних спортовців, їхніх батьків, колишніх і нинішніх хокеїстів був один трохи призабутий останнім часом чоловік. Його поява стала справжнім сюрпризом найперше для тих, для кого він колись був працедавцем. «Цікаво, він не хоче повернути мені 13 тисяч? Доларів, звісно», - сміється один із найіменитіших українських хокеїстів останніх двох десятиліть.

Тож, цей гість – Сергій Тарута, народний депутат України від фракції «Батьківщина», колись голова ради директорів компанії «Індустріальний союз Донбасу», президент футбольного клубу «Металург» (Донецьк) і хокейного київського «Сокола». Власником найстарішого хокейного клубу України він був сім років – з 2007-го по 2014-й. А в після сезону-2013/2014 не лише Тарута щез з хокею, а й «Сокола» не було цілих шість років. Доки команда не відродилася влітку 2020-го.

В цьому короткому інтерв’ю Сергій Тарута вперше розповів, що тоді сталося з «Соколом» і чому він більше не причетний до жодного іншого виду спорту.

– Пане Сергію, як ви зараз опинилися поміж хокеїстів? – виловлюю героя в натовпі шанувальників таланту Домінатора.
– Дізнався, що приїхав Гашек. А ще прибув тому, що «Сокіл» колись був моїм дітищем. Мав до цього відношення. Хотів порадіти, що дітки є, що процес продовжується.

– А що сталося з «Соколом» у 2014 році?
– Пішла війна і я вже не став займатися. Передав хлопцям справи, ось вони й займаються.

– Шість років команди не було після вас.
– Ні, я давно вже передав.

– У 2020-му команда повернулася в чемпіонат України.
– Це повернулася, а «Сокіл» я їм передав ще в 2014-му. Їм тоді, мабуть, не до того було, щоб виступати в чемпіонаті України.

– Зараз неподалік від вас стоять хокеїсти, які стверджують, що дев’ять років тому ви їм не виплатили чималу суму грошей.
– Заборгованість? Це ж не до мене. Коли вони захотіли забрати, я їм і віддав. Для мене це вже давня історія.

– У «них» є імена?
– Є такі. Були хлопці, які займалися. Слава, скажімо.

– Завальнюк?
– Так. Вони захотіли забрати клуб, я їм і віддав. Не знаю, про які борги мова. Тоді нічого не було.

– Можливий варіант, що ви повернетеся в хокей?
– Ні, це зараз неможливо. У свій час був хокей, було три футбольних команди, велоспорт, стрільба, плавання з Яною Клочковою. Спортивний клуб ІСД був найбільшим в Україні. До його лав входило 112 чемпіонів світу, Європи і Олімпійських ігор. Крім Клочкової, мова про плавця-паралімпійця Віктора Смирнова, кістяк велоконюшні ІСД складала практично повністю збірна України з велоспорту. Ми тоді утримували всі категорії, від дитячої до Pro-турівської. Футбольний «Металург» колись боровся за медалі чемпіонату України. Але все перекреслила війна. Нашу базу захопили, зробили там концтабір.

– Нині ви лише політик чи ведете ще якусь діяльність?
– Крім парламенту, є ще багато напрямів. Зокрема, військовими справами.

– Як волонтер?
– Як волонтер, як людина, яка має контакти на Заході Європи. Ми співпрацюємо з компаніями в Польщі, Чехії. Вони допомагають нашій армії. Це й моя заслуга. Я про це ніколи не розповідаю, не хизуюся, не піарюся.

– Від вашого бізнесу в Донецьку щось залишилося?
– Ще в 2014-му все захопили. У брата залишався бізнес у Маріуполі. Торік теж все втратив.

Іван Вербицький (Sport.ua, 07.06.2023)